Українські біженці і податки: головні правила гри

Українські біженці перебувають за кордоном вже кілька років, у країнах ЄС вони отримали тимчасовий захист, а в інших країнах світу — теж здебільшого мають особливий статус, що дає право законного проживання. При цьому більшість українців до цього часу також набули статусу податкових резидентів у країнах свого перебування. Це означає, що вони повинні в цих країнах сплачувати податки з усіх своїх доходів, в тому числі — з тих, які отримують з України. А отже, може мати місце подвійне оподаткування одного й того ж доходу — проблема, якій можна зарадити, але, на жаль, не завжди.

Зокрема, якщо український біженець працює віддалено на роботодавця з України і отримує заробітну плату, то він має сплатити з цього доходу податки в країні перебування, попри те що український роботодавець вже сплатив за нього податки в Україні. Для вирішення цього питання необхідно внести зміни до ряду нормативно-правових актів України, однак станом на сьогодні у відкритому доступі відповідні проєкти документів відсутні. За відсутності змін проблема подвійного оподаткування таких українських біженців буде актуальною і надалі.

Насамперед — це система міжнародних договорів (двосторонніх конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування. На сьогоднішній день є чинними такі угоди між Україною та 70 країнами світу. В залежності від положень конкретної угоди усунення подвійного оподаткування може відбуватися шляхом:

• зарахування податків, сплачених в країні, що є джерелом доходу, в країні резиденції;
• розподілу прав оподаткування певних доходів між країною резиденції та країною, що є джерелом доходу.

Отже, потрібно проаналізувати: чи є між Україною та країною перебування чинна конвенція про уникнення подвійного оподаткування, якщо є, то які її положення щодо оподаткування конкретного виду доходу (наприклад, заробітної плати, відсотків за банківськими рахунками, дивідендів тощо).

Інші шляхи:

• зміна роботодавця, тобто розірвання трудового договору з українським роботодавцем та працевлаштування в роботодавця, що зареєстрований в країні резиденції;
• вибір країни (юрисдикції) перебування з лояльним оподаткуванням, наприклад, звільненням від оподаткування для певних видів доходів, з метою набуття статусу податкового резидента в такій країні.

Податки потрібно сплачувати з усіх видів доходів, а от в якій саме країні — залежить від податкового статусу українського біженця:

• Якщо українець в країні перебування набув статусу податкового резидента, то повинен сплачувати податки в цій країні з будь-яких своїх доходів, тобто не залежно від джерела (країни) походження. Навіть більше — платити потрібно, якщо з цього доходу вже були утримані податки у країні, з якої отриманий дохід.
• Якщо українець в країні перебування не набув статусу податкового резидента (тобто він залишився нерезидентом), то оподаткуванню підлягають виключно доходи, що отримані в країні перебування.

Режим оподаткування соціальних виплат встановлюється окремо кожною країною.

Здебільшого в країнах Євросоюзу та інших країнах світу поширена практика самостійного декларування доходів. Іноді податкові органи деяких країн надсилають листи платникам податків з проханням подати податкову декларацію і, відповідно, після цього сплатити податки. Але це скоріше виключення з правил. 

Податкову декларацію потрібно подавати навіть у разі, якщо податки вже сплатив роботодавець. Адже може йтись про прогресивну систему оподаткування, коли ставка податку залежить від загального обсягу доходу, а також про інші нюанси. За таких обставин може виникнути потреба в доплаті податків або, навпаки, іноді податкові органи повертають надмірно сплачені кошти, що вигідно.

А тому кожному українському біженцю за кордоном потрібно проаналізувати свій податковий статус, щоб визначити, кому сплачувати податки з доходу, отриманого у відповідному звітному періоді. З цією метою доцільно зробити наступні кроки:

1. Ознайомитися з положеннями законодавства країни перебування, які визначають податковий статус фізичної особи. Зіставити з ними свої життєві обставини, фактичну кількість днів, проведених в цій країні тощо.
2. Ознайомитися зі статтею 14.1.213 Податкового кодексу України, яка встановлює критерії для визначення особи податковим резидентом в Україні.
3. Якщо за результатами аналізу фізична особа є податковим резидентом двох країн — звернутися до положень відповідної конвенції (між Україною та країною перебування біженця).

У конвенціях прописані правила вирішення конфліктів при визначенні податкового статусу особи, які застосовуються послідовно. Зазвичай, першим критерієм для визначення податкового статусу особи є наявність місця постійного проживання (житло, оселя, домівка) — перевага надається країні, де особа його має. Якщо житло є в обох країнах, аналізуються особисті та економічні зв'язки, тобто визначається центр життєвих інтересів. Далі береться до уваги місце, де особа зазвичай проживає, і зрештою — громадянство.

У такому разі потрібно визначити:

• дату набуття статусу податкового резидента країни перебування, оскільки саме з цього моменту дохід біженця підлягатиме оподаткуванню в країні перебування;
• податки (розрахунок бази оподаткування) та ставки податків, які підлягають сплаті;
• можливість подачі сімейної декларації (як правило, подання такої декларації має переваги для подружжя, якщо рівень доходу партнерів є різним або один з подружжя не отримує доходу);
• список відрахувань, які можна відняти з отриманих доходів (наприклад, за виконання певних умов в Польщі можна вирахувати плату за користування інтернетом);
• наявність пільгових умов зі сплати податків для українських біженців;
• граничні строки для подання декларації;
• граничні строки для сплати податків;
• місце знаходження відповідного відділення податкових органів за місцем проживання біженця / сайт, електронну адресу та інші контактні дані податкових органів.

Податки в країні перебування біженець має сплачувати самостійно або ж за нього це робить податковий агент — наприклад, роботодавець у разі отримання заробітної плати, банк у разі отримання відсотків по депозиту тощо. Однак, в будь-якому випадку, попередньо слід зареєструватися у податкових органах та отримати відповідний номер платника податків.

У випадку подання декларації самостійно в більшості країн світу податки сплачуються після завершення граничного терміну, відведеного для декларування доходів за відповідний звітний період. Однак, існують країни, в яких потрібно сплачувати податки з отриманих доходів щомісячно (наприклад, Польща).

Податки зазвичай можна сплатити шляхом банківського переказу за реквізитами та з призначенням платежу. Такі реквізити можна отримати на відповідних офіційних інтернет-ресурсах податкових органів.

Банківський переказ можна здійснити як з рахунку біженця у місцевому банку, так і з іноземного рахунку (зокрема, з українського). У разі здійснення переказу з іноземного банківського рахунку варто взяти до уваги, що датою зарахування платежу, як правило, вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок податкового органу країни перебування.

У більшості країн за несплату податків передбачені штрафи, а якщо сума значна, то може йтися про відповідальність аж до позбавлення волі. Крім того, можуть застосовуватися штрафи за неподання / неправильне подання податкової декларації або подання декларації із порушенням термінів, несплату авансових внесків або їх невірний розрахунок (якщо такі авансові внески передбачені).

На це марно зараз сподіватися. Насамперед вже протягом тривалого часу між більшістю країн світу налагоджений обмін податковою інформацією. У відповідь на запит іноземна країна надає інформацію. Однак на практиці податкові органи рідко використовують цей механізм щодо фізичних осіб.

Проте нещодавно почав діяти механізм, що може зачіпати будь-кого. Протягом 2022–2023 року Україна приєдналася до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (СRS) та впровадила зміни в національне законодавство, необхідні для автоматичного обміну податковою інформацією про фінансові рахунки.

В результаті чого 30 вересня 2024 року податкові органи України успішно провели перший автоматичний обмін, що охоплював період з 1 липня до 31 грудня 2023 року (під час першого обміну Україна не включала інформацію про певні категорії рахунків з вартістю до 250 тисяч / 1 мільйона доларів США). Інформація в рамках автоматичного обміну включає ім’я, податковий номер, залишок коштів на кінець року, окремі отримані доходи тощо.

Другий автоматичний обмін восени 2025 року охоплює вже повністю весь 2024 рік. Ймовірно, якщо отримана в рамках автоматичного обміну інформація не збігатиметься з тим, що український біженець вказав у податковій декларації, або у разі неподання декларації, податкові органи країни перебування захочуть провести перевірку / звірку даних чи щонайменше отримати пояснення про причини розходжень.

Насамперед потрібно оцінити своє становище: чи дійсно у вас виникають податкові зобов’язання і в Україні, і в країні перебування, чи є можливість застосувати конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, чи є потреба зібрати додаткові документи, наприклад для підтвердження сплати податків, виду та суми отриманого доходу, понесених витрат, підтвердження права на податкові пільги та вирахування тощо.

При цьому кожна ситуація українського біженця індивідуальна, її варто аналізувати самостійно або із залученням податкових консультантів.