30 липня 2026 року введено в дію Закон України № 4466-IX «Про факторинг» (Закон). Він вперше комплексно врегульовує факторинг як окрему фінансову послугу та змінює підхід до відступлення грошових вимог в Україні. На практиці Закон передбачає перехід від переважно договірної моделі відступлення грошових вимог до більш формалізованої системи, у якій істотне значення матимуть статус фактора, реєстрація відступлення та момент такої реєстрації.
1. Факторинг як фінансова послуга: що саме регулює Закон
Закон визначає, що саме є факторингом, хто може ним займатися та що може бути його предметом. Предметом договору факторингу може бути наявне або майбутнє право грошової вимоги, що виникає, зокрема, з договорів купівлі-продажу, поставки, оренди, підряду або надання послуг, передання майнових прав інтелектуальної власності.
Фактором може бути фінансова установа, яка має право надавати відповідну послугу, а також нерезидент, що має відповідні повноваження за своїм законодавством. Клієнтом за договором факторингу може бути юридична особа або ФОП, які відступають фактору право грошової вимоги.
Договір факторингу укладається письмово, у тому числі в електронній формі, та може передбачати укладення окремих правочинів про відступлення вимог у межах рамкового договору.
2. Що не є факторингом
Закон встановлює межі застосування нових правил. Зокрема, вони не поширюються на відступлення прав грошової вимоги, що виникають із договорів про інші фінансові послуги, а також на відступлення, за яке новий кредитор не отримує винагороди. Крім того, факторинг не може стосуватися вимог, строк виконання яких уже сплив, або вимог про сплату неустойки (штрафу, пені) окремо від основної грошової вимоги.
Таким чином, не кожне відступлення права вимоги підпадатиме під нове регулювання факторингу – важливими є як природа вимоги, так і умови її відступлення.
3. Види факторингу
Договір факторингу обов’язково має визначати вид факторингу:
На практиці це означає, що вибір виду факторингу визначає, хто нестиме ризик неплатежу боржника.
4. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги
Законом прямо встановлено:
- умови будь-яких договорів, які забороняють або обмежують право клієнта відступати право грошової вимоги фактору, є нікчемними;
- договір факторингу є дійсним незалежно від того, чи містить базовий договір заборону або обмеження відступлення права вимоги;
- таким чином, сама по собі заборона відступлення в базовому договорі більше не перешкоджає укладенню договору факторингу.
5. Розмежування факторингу та споживчого кредитування
Закон розмежовує факторинг і споживче кредитування та обмежує можливість факторингових компаній працювати з правами вимоги за договорами споживчого кредиту. Такі права вимоги можуть набувати лише визначені Законом фінансові установи, які мають право надавати кошти та банківські метали в кредит.
Для учасників ринку це означає необхідність переглянути портфелі вже набутих прав вимоги та структуру майбутніх операцій. Зокрема, особи, які вже набули такі права до введення Закону в дію та не відповідають встановленим вимогам, мають протягом 30 днів із дня введення Закону в дію відступити їх належним фінансовим установам.
6. Реєстр відступлень права грошової вимоги та електронна система факторингу
Законом запроваджено Реєстр відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу (Реєстр), який включає:
- публічний електронний реєстр для реєстрації та оприлюднення інформації про відступлення прав грошової вимоги;
- електронну систему факторингу для реєстрації учасників, обміну інформацією та документами.
Реєстрація відступлення права грошової вимоги за договором факторингу (крім конфіденційного факторингу) є обов’язковою та здійснюється на підставі електронної заяви фактора, яку він подає протягом трьох робочих днів після укладення договору факторингу. За результатами реєстрації формується запис із реєстраційним номером, фіксується дата і час реєстрації.
Зареєстроване відступлення права грошової вимоги має пріоритет над незареєстрованим. Це також покликано зменшити ризик подвійного відступлення однієї й тієї самої грошової вимоги.
Після реєстрації відступлення фактор протягом трьох робочих днів надсилає боржнику повідомлення про відповідне відступлення (через електронну систему факторингу (якщо боржник зареєстрований в Реєстрі), в електронній або паперовій формі).
Боржник зобов’язаний сплатити фактору грошову суму для виконання грошової вимоги, якщо:
- відступлення права грошової вимоги зареєстровано в Реєстрі;
- боржник отримав повідомлення відповідно до вимог Закону.
Якщо цих умов не дотримано, сплата боржником первісному кредитору вважається належним виконанням зобов’язання за базовим договором.
Водночас, Закон передбачає, що Порядок ведення Реєстру мав набрати чинності, а сам Реєстр – бути створеним, не пізніше дня введення Закону в дію, тобто 30 липня 2026 року. При цьому, станом на зараз відповідний Порядок не затверджений, а сам Реєстр досі не функціонує. Це створює практичну невизначеність щодо реалізації передбаченої Законом обов’язкової реєстрації відступлень.
7. Застосування Закону у часі та перехідні положення
Закон застосовується до договорів факторингу, укладених після 30 липня 2026 року, та не змінює регулювання відносин за договорами факторингу, укладеними до цієї дати – вони регулюються попереднім законодавством.
Фінансові компанії, які мають чинну ліцензію з правом здійснювати факторинг, зобов’язані:
- протягом одного місяця з дня введення Закону в дію повідомити Національний банк України про намір здійснювати факторингову діяльність;
- протягом шести місяців з дня введення Закону в дію привести діяльність у відповідність до вимог Закону та нормативно-правових актів, прийнятих для його реалізації.
Таким чином, для учасників ринку важливо вже зараз переглянути внутрішні процедури, договори та структуру факторингових операцій з урахуванням нових вимог.
KPMG Law Ukraine має команду спеціалістів та значний досвід супроводження клієнтів з питань фінансового регулювання, що, зокрема, включає надання наступних послуг:
- аналіз впливу нового Закону України «Про факторинг» на діяльність клієнта;
- супроводження приведення діяльності фінансових компаній у відповідність до вимог нового законодавства;
- структурування операцій з відступлення прав вимоги з урахуванням вимог законодавства;
- розробка та адаптація договорів факторингу, та інших необхідних документів;
- участь у переговорах з контрагентами.
