KPMG Law Ukraine підготували огляд останніх змін у сфері регулювання інтелектуальної власності та відповідної актуальної судової практики, що відбулися у травні–серпні 2026 року. У цьому випуску ви дізнаєтеся про ключові законодавчі новації та ініціативи, а також значимі судові рішення у сфері захисту прав інтелектуальної власності.
Нормативне регулювання
Зміни до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності
16 травня 2026 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України («КМУ») «Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» № 595 від 13 травня 2026 року, якою внесено зміни до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМУ № 1716 від 23 грудня 2004 року.
Порядок передбачає сплату 90% розміру збору у разі подання заявки на об’єкт інтелектуальної власності в електронній формі збори за кодами 10100 (за подання заявки (міжнародної заявки) на винахід, корисну модель), 20100 (за подання заявки на промисловий зразок), 30100 (за подання заявки на реєстрацію компонування напівпровідникових виробів), 40100 (за подання заявки на торговельну марку одним заявником), 40200 (за подання заявки на торговельну марку кількома заявниками) і 50100 (за подання заявки на реєстрацію географічного зазначення).
Також Порядок встановлює пільги для суб’єктів ветеранського підприємництва у сфері охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності.
Зокрема, суб’єкт ветеранського підприємництва сплачує збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності у розмірі:
- 25 відсотків установленого розміру збору – у разі коли зазначена особа є заявником за заявкою на винахід (корисну модель), промисловий зразок, компонування напівпровідникового виробу чи володільцем відповідного патенту або власником відповідного свідоцтва;
- 50 відсотків установленого розміру – у разі коли зазначена особа є заявником за заявкою на торговельну марку, заявкою на реєстрацію географічного зазначення чи власником свідоцтва на торговельну марку.
Збір за дії, пов’язані з охороною прав на певні об’єкти для суб’єкта ветеранського підприємництва разом з іншою особою, яка не має такого статусу сплачується в наступному розмірі:
- 50 відсотків установленого розміру збору – у разі коли зазначені особи є заявниками за заявкою на винахід (корисну модель), промисловий зразок, компонування напівпровідникового виробу чи володільцями відповідного патенту або власниками відповідного свідоцтва;
- 75 відсотків установленого розміру збору – у разі коли зазначені особи є заявниками за заявкою на торговельну марку, заявкою на реєстрацію географічного зазначення чи власником свідоцтва на торговельну марку.
Підтвердження наявності в особи статусу суб’єкта ветеранського підприємництва отримується Національним органом інтелектуальної власності (УКРНОІВІ) з Єдиного державного реєстру ветеранів війни у порядку електронної інформаційної взаємодії.
Оприлюднення проєктів законів щодо захисту торговельних марок
15 липня 2026 року Міністерство економіки та довкілля України (Мінекономіки) оприлюднило для обговорення три законопроєкти, які стосуються захисту торговельних марок
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо торговельних марок»
Законопроєктом передбачено узгодження термінології з термінологією, що застосовується в новому проєкті Закону України «Про торговельні марки», Директиві ЄС 2015/2436 від 16 грудня 2015 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок («Директива ЄС 2015/2436»), Регламенті ЄС 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу («Регламент ЄС 2017/1001»), Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони («Угода про асоціацію») тощо.
Окрім цього, законопроєктом уточнено:
- визначення торговельної марки та види позначень, які можуть бути торговельними марками, умови придатності торговельної марки для набуття права інтелектуальної власності на неї;
- коло суб’єктів права інтелектуальної власності на торговельну марку, якими є: фізичні та юридичні особи, за якими зареєстровано торговельну марку, інші суб’єкти приватних відносин, які набули прав на торговельну марку відповідно до цього Кодексу, іншого закону або правочину;
- підстави набуття прав на торговельну марку: національна реєстрація, міжнародна реєстрація, що діє на території України, інші підстави, визначені законом, та обсяг правової охорони торговельної марки;
- виключний характер майнових прав власника торговельної марки та їх належність субʼєкту права інтелектуальної власності;
- дату, з якої майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними, та строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку;
- порядок припинення дії реєстрації торговельної марки або визнання реєстрації недійсною.
Проєкт Закону України «Про торговельні марки»
Цим законопроєктом передбачені наступні зміни до чинного законодавства у сфері правової охорони торговельних марок:
- закріплено абсолютні підстави для відмови або визнання реєстрації недійсною та відносні підстави для скасування реєстрації або визнання її недійсною;
- встановлено порядок і строки проведення експертизи заявки на національну реєстрацію торговельної марки;
- встановлено порядок подання та розгляду заперечення проти реєстрації торговельної марки, а також скасування реєстрації торговельної марки;
- встановлено підстави та порядок визнання реєстрації торговельної марки недійсною та припинення дії реєстрації торговельної марки;
- запроваджено регіональний принцип вичерпання прав;
- передбачено положення щодо поширення на територію України дії торговельних марок ЄС та заявок на торговельні марки ЄС після вступу України до ЄС;
- передбачено можливість заборони використання в Україні торговельної марки ЄС, у разі якщо таке використання порушує права, надані добросовісному власнику торговельної марки на підставі її реєстрації в Україні та передбачено захист від порушення прав на торговельну марку ЄС на території України;
- визначено суд, компетентний розглядати справи у спорах щодо торговельної марки ЄС на території України.
Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення узгодженості термінології»
Законопроєктом передбачено узгодження термінології з термінологією, що застосовується в новому проєкті Закону України «Про торговельні марки», Директиві ЄС 2015/2436, Регламенті ЄС 2017/1001, Угоді про асоціацію, Цивільному кодексі України, Законі України «Про правову охорону географічних зазначень». Зокрема, запропоновано внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, замінивши термін «знак для товарів і послуг» терміном «торговельна марка», термін «фірмове найменування» терміном «комерційне найменування», термін «кваліфіковане зазначення походження товару» терміном «географічне зазначення».
Судова практика
Щодо права власності на торговельні марки та промислові зразки колишнього подружжя
Верховний Суд остаточно вирішив спір щодо права власності на торговельні марки та промислові зразки колишнього подружжя, який тривав з 2019 року. Суд окреслив особливості правового режиму майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності, створені у шлюбі, та наслідки їх відчуження без дозволу одного з подружжя. Із постановою Верховного Суду від 5 березня 2026 року можна ознайомитися за посиланням.
Обставини справи
Позивач і колишня дружина спільно вели бізнес з виробництва та продажу смаженого насіння. Торговельні марки та промислові зразки, створені в період шлюбу, були зареєстровані на дружину, яка згодом передала їх доньці без згоди позивача. Останній звернувся до суду з вимогами визнати договори відчуження недійсними та скасувати державну реєстрацію прав за новим власником.
Рішення судів
Районний суд частково задовольнив позов, визнавши договори відчуження недійсними, проте відмовив у скасуванні реєстраційних записів. Апеляційний суд скасував рішення в цій частині та додатково задовольнив вимогу про скасування реєстрації. Верховний Суд у 2024 році направив справу на новий розгляд через недостатню перевірку добросовісності набувача. За результатами повторного розгляду апеляційний суд дійшов аналогічних висновків, які Верховний Суд у підсумку залишив без змін.
Правові висновки Верховного Суду
Суд підтвердив, що майнові права на торговельні марки та промислові зразки можуть бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а презумпція спільності поширюється і на об'єкти інтелектуальної власності, набуті в шлюбі. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
У цій справі відчуження майнових прав на спірні об’єкти права інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулося без отримання письмової згоди позивача.
Крім того, апеляційний суд установив, що набувач є дочкою колишнього подружжя. Їй було достовірно відомо про наявність спорів між батьками щодо поділу спільного майна подружжя, у тому числі щодо об’єктів інтелектуальної власності. Тому вона не могла не знати, що майнові права є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя і її мати не отримала згоди на їх відчуження від батька. Оскільки оспорювані договори були укладені з порушенням вимог закону, обґрунтованим є висновок судів про визнання їх недійсними.
Нарешті, законодавство передбачає, що обов’язковій державній реєстрації підлягає не договір, а факт передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (промисловий зразок). Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що саме лише визнання оспорюваних правочинів недійсними не забезпечить відновлення порушених прав позивача в повному обсязі, у зв’язку з чим правильно задовольнив позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за новим власником на спірні об’єкти права інтелектуальної власності.
Щодо визнання поважності причини невикористання торговельної марки
Верховний Суд вирішив питання, чи може бути розцінена законодавча заборона певного виду діяльності на території України, зокрема грального бізнесу, поважною причиною невикористання торговельної марки, якщо така заборона існувала на етапі її реєстрації і власнику було відомо про таку заборону. Із постановою Верховного Суду від 6 травня 2026 року можна ознайомитися за посиланням.
Обставини справи
Позивач – компанія Лівескор Лімітед – звернувся до суду з позовом достроково припинити дії свідоцтва України на торговельну марку власника – фізичної особи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що його міжнародна заявка на реєстрацію торговельної марки пройшла формальні процедури Всесвітньої організації інтелектуальної власності («ВОІВ») та отримала статус міжнародної реєстрації, пізніше було отримано повідомлення про часткову реєстрацію на території України з огляду на те, що заявлене позначення в одному із заявлених класів є схожим до ступеня сплутування з торговельною маркою відповідача, яка була зареєстрована у 2012 році.
Позивач наголосив, що відповідач не використовував свою торговельну марку протягом останніх 5 років для всіх заявлених послуг зазначеного класу, що є підставою для її дострокового припинення.
Рішення судів
Рішенням районного суду міста Києва позов задоволено повністю. Суд дійшов висновку, що позивач довів факт невикористання торговельної марки відповідачем, а останній не надав доказів поважності причин її невикористання.
Постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині дострокового припинення дії свідоцтва України на торговельну марку щодо таких послуг 41 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (Ніццька класифікація) («МКТП»), як «облаштування казино» та «послуги щодо ігор на гроші», ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивація полягала у тому, що у відповідача були поважні причини невикористання торговельної марки, а саме – дія Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні». Апеляційний суд дійшов висновку, що законодавчі обмеження є поважною причиною невикористання торговельної марки в частині таких послуг 41 класу МКТП, як облаштування казино, послуги щодо ігор на гроші.
Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції в частині дострокового припинення дії торговельної марки та залишив рішення суду першої інстанції в зазначеній частині в силі.
Правові висновки Верховного Суду
Верховний Суд, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, підтвердив висновки суду першої інстанції про те, що заявка на реєстрацію спірної торговельної марки була подана у 2011 році, у період, коли вже діяла заборона грального бізнесу. Таким чином, на момент реєстрації торговельної марки і наступні 9 років діяльність казино та грального бізнесу в Україні були заборонені, про що відповідачу було відомо. Тому не можна вважати законодавчу заборону поважною причиною невикористання торговельної марки за відповідними послугами, оскільки такі обмеження були передбачувані на час реєстрації спірної торговельної марки.
Також, заборона проведення азартних ігор, на яку посилається власник спірної торговельної марки в обґрунтування наявності поважних причин її невикористання, скасована відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який набрав чинності 13 серпня 2020 року, при цьому з того часу власником не було реалізовано право на використання спірної торговельної марки.
Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про відсутність поважних причин для невикористання торговельної марки відповідачем протягом п’яти років.
Щодо критеріїв доведення позивачем порушень особистого інтересу та прав
Верховний Суд ухвалив рішення, в якому визначив критерії доведення позивачем порушень особистого інтересу та прав у справах про визнання патентів на корисні моделі недійсними. Із постановою Верховного Суду від 30 червня 2026 року можна ознайомитися за посиланням.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним патент України на корисну модель, мотивуючи свої вимоги невідповідністю корисної моделі умовам патентоздатності «новизна». Також, обґрунтовуючи порушені права та інтерес у справі, позивач зазначив, що є співвласником іншого патенту України на корисну модель, чинність якого не визнається відповідачами. Разом з тим, відповідно до обвинувального акту, позивачу повідомлено про підозру у незаконному використанні корисної моделі відповідачів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і в межах цього кримінального провадження до позивача було пред’явлено цивільний позов про стягнення збитків. На думку позивача, наявність кримінального переслідування та майнового позову безпосередньо вказує на причинно-наслідковий зв’язок між патентом відповідачів та порушенням його цивільних прав і законних інтересів.
Рішення судів
Суд першої інстанції задовольнив позов на підставі висновків експертів про невідповідність патенту відповідачів умові патентоздатності «новизна».
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення: у задоволенні позову відмовив повністю, зазначивши, що в позовній заяві позивач не довів, які саме його особисті права та інтереси порушені використанням оскаржуваного патенту. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивач, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду тим, що патент не відповідає умові патентоздатності «новизна», у позовній заяві не обґрунтував свій особистий, безпосередній інтерес щодо вирішення питання, що є предметом позову. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дія патенту відповідачів перешкоджає чи унеможливлює здійснення позивачем його діяльності, а також, не доведено, яким чином реєстрація і дія оскаржуваного патенту створюють йому перешкоди.
Верховний Суд повністю погодився з правовою позицією суду апеляційної інстанції.
Правові висновки Верховного Суду
Верховний Суд наголосив, що захист цивільних прав та інтересів у судовому порядку можливий лише за умови, якщо ці права чи інтереси позивача дійсно були порушені, невизнані або оспорені відповідачами.
Оцінивши матеріали справи в контексті наявності матеріально-правового інтересу позивача, колегія суддів визначила наступне:
- приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності;
- позивач не обґрунтував зв’язок між метою своєї діяльності та предметом позову, не зазначив які його інтереси є предметом судового захисту, не вказав у чому полягає порушення його прав та/або законних інтересів у зв’язку із наявністю патенту, зареєстрованого відповідачами;
- у позовній заяві позивачем не було зазначено та не обґрунтовано його особистий, безпосередній інтерес щодо вирішення питання, що є предметом позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами зв’язок між метою своєї діяльності та предметом позову, не зазначив, які його інтереси є предметом судового захисту, у чому полягає порушення його прав та законних інтересів у зв’язку із наявністю патенту, зареєстрованого відповідачами;
- у контексті притягнення позивача до кримінальної відповідальності з урахуванням обставин цієї справи, встановлення певних обставин у цивільному процесі не є абсолютним доказом відсутності кримінальної відповідальності, оскільки цивільне та кримінальне судочинство різняться стандартами доказування (наявність безсумнівних доказів у кримінальному процесі проти балансу ймовірностей у цивільному процесі) та колом досліджуваних обставин. Притягнення позивача до кримінальної відповідальності саме за незаконне використання корисної моделі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, до яких, відповідно до обвинувального акту, належить і позивач, без відповідного дозволу осіб, за якими спірний патент зареєстрований раніше, а саме за відповідачами, не створює передумов для порушення права позивача, а тому таке право не підлягає судовому захисту. Така процесуальна поведінка позивача свідчить не про його намагання отримати судовий захист, а має на меті встановити у порядку цивільного судочинства ті чи інші преюдиційні факти для можливості захисту від кримінального переслідування.
Верховний Суд підтвердив, що оскільки позивачем не було належним чином доведено та обґрунтовано наявність безпосереднього порушеного права чи законного інтересу у спірних правовідносинах, позовні вимоги є необґрунтованими, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові незалежно від того, чи відповідає оспорюваний патент умові «новизна».
KPMG Law Ukraine має команду висококваліфікованих спеціалістів та відповідний досвід консультування та супроводження клієнтів з питань інтелектуальної власності, що, зокрема, включає:
- Консультування з питань захисту та реєстрації прав інтелектуальної власності;
- Діагностика стану захисту об’єктів права інтелектуальної власності;
- Розробка внутрішніх політик / положень та відповідних супровідних документів щодо охорони прав інтелектуальної власності;
- Підготовка та аналіз угод щодо об’єктів права інтелектуальної власності, врегулювання питань інтелектуальної власності в договорах.
