Підтвердження права на пільгу із земельного податку: підготовчі етапи будівництва та вплив воєнного стану
Ситуація:
Податковий орган поставив під сумнів правомірність застосування платником єдиного податку (3 групи) звільнення від сплати земельного податку, передбаченого п. 297.1 ПКУ. Підставою для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій став висновок податкового органу про невикористання земельних ділянок у господарській діяльності, який ґрунтувався на відсутності на ділянках об’єктів нерухомості чи незавершеного будівництва, а також на тому, що доходи компанії складалися лише з фінансової допомоги, а не від операційної діяльності.
Компанія оскаржила рішення податкового органу, доводячи, що земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням у межах підготовчих робіт до будівництва (розробка ескізних проєктів, укладення договорів про спільну діяльність та підряд). Крім того, компанія наголошувала на об’єктивних перешкодах - використанні частини земель підрозділами Національної гвардії України, наявності фортифікаційних споруд та мінної небезпеки, що документально підтверджувалося листами військових частин.
Позиція суду:
Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:
- Право на звільнення від земельного податку згідно з п. 297.1 ПКУ пов’язане саме з фактом використання землі для провадження господарської діяльності. При цьому норми закону не ставлять право на пільгу у залежність від фактичного отримання прибутку в кожному податковому періоді або від ступеня завершеності будівництва.
- Господарська діяльність у сфері будівництва є складним процесом, який включає обов’язкові підготовчі етапи. Укладення договорів на проєктування та розробку технічної документації безпосередньо стосується майбутньої забудови, що свідчить про використання ділянок у господарській діяльності підприємства.
- Наявність об’єктивних перешкод, зумовлених воєнним станом (розміщення військових підрозділів, встановлення табличок «Міни», перебування військової техніки), підтверджує неможливість проведення активних будівельних робіт у спірний період, проте не позбавляє компанію права на податкову пільгу.
- Доводи податкового органу щодо неподання заяви про неможливість виконання податкових обов’язків (Порядок №225) відхилені судом, оскільки ця процедура стосується випадків наявності податкового обов’язку. У позивача такий обов’язок не виник через правомірне застосування пільги.
Джерело: Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 420/32544/25
Критерії ризиковості та виключення з переліку ризикових платників ПДВ
Ситуація:
Податковий орган прийняв рішення про відповідність компанії (основний вид діяльності - оптова торгівля промисловим обладнанням) критеріям ризиковості платника податку на додану вартість (п. 8 Критеріїв за Порядком № 1165). Підставою для такого рішення стала податкова інформація щодо операцій із придбання та постачання верстатів за певними кодами УКТ ЗЕД.
Податковий орган посилався на відсутність (недостатність) матеріальних ресурсів, складських приміщень та трудових ресурсів для здійснення операцій у задекларованих обсягах, а також на неповний пакет документів, наданих на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості.
Позиція суду:
Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:
- Компанія документально підтвердила реальність здійснення господарської діяльності (імпорт та продаж обладнання), наявність орендованих офісних, складських та виробничих приміщень у різних містах України, що спростовує доводи податкового органу про відсутність ресурсів.
- Реальність операцій із контрагентами підтверджується повним пакетом первинних документів (договори, видаткові накладні, ТТН, митні декларації, платіжні інструкції), які відповідають вимогам законодавства та засвідчують фактичний рух товару та коштів.
- Рішення про ризиковість має бути належним чином мотивованим. У спірному рішенні податковий орган не конкретизував ризикові операції, не розкрив зміст податкової інформації та не вказав, які саме документи необхідно надати компанії для виключення з переліку ризикових, що створює стан правової невизначеності.
- Твердження податкового органу про «недостатність персоналу» чи «накопичення залишків» є лише припущеннями, оскільки законодавство не встановлює мінімальних нормативів щодо кількості працівників для здійснення торговельної діяльності, а наявність залишків товару є природною для оптової торгівлі.
- Рішення про ризиковість було прийнято виключно на підставі загальної аналітичної інформації з баз даних податкового органу, а не як наслідок моніторингу конкретної податкової накладної, поданої для реєстрації, що порушує процедуру, визначену Порядком № 1165.
- Формальне посилання на п. 8 Критеріїв ризиковості без доведення ризиковості конкретних операцій суперечить принципам правової визначеності та сталій практиці Верховного Суду
Джерело: Рішення від 28.05.2026 № 140/2965/26 Волинський окружний Адміністративний Суд
Неповернена фінансова допомога при ліквідації боржника як дохід
Ситуація:
За результатами документальної позапланової перевірки, проведеної у зв'язку з ліквідацією компанії, податковий орган встановив наявність непогашеної кредиторської заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої, продовжений додатковою угодою, сплив ще у 2020 році. Претензійна робота зі стягнення боргу не велася, позикодавець упродовж кількох років не подавав податкову та фінансову звітність і не відповів на запит контролюючого органу щодо підтвердження заборгованості. Частину дебіторської заборгованості в процесі ліквідації передано, водночас спірну кредиторську заборгованість перед позикодавцем правонаступнику передано не було.
На цій підставі податковий орган кваліфікував неповернену фінансову допомогу як безоплатно отримані кошти (пп. 14.1.13 ПК України), що підлягають включенню до складу доходу, та донарахував податок на прибуток, а також зменшив задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування.
Позиція суду:
Суд підтримав позицію податкового органу з огляду на наступне:
- Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається у разі зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу. Оскільки термін повернення поворотної фінансової допомоги об'єктивно сплив, а компанія перебуває у процесі ліквідації та не передала це зобов'язання правонаступнику, сума допомоги підлягає включенню до складу іншого операційного доходу.
- Зупинення перебігу позовної давності на час дії воєнного стану не змінює того факту, що заборгованість не була повернена у визначений договором термін (жовтень 2020 року), що вже на той момент давало підстави для її кваліфікації як безповоротної для цілей податкового обліку в умовах ліквідації боржника.
Джерело: Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 02.06.2026 №140/10123/25
Списання запасів палива на окупованих територіях: прямі витрати чи формування резервів
Ситуація:
Компанія зберігала паливно-мастильні матеріали на відповідальному зберіганні у двох контрагентів-зберігачів, розташованих у населеному пункті, який з 02.03.2022 включено до переліку тимчасово окупованих територій. Після початку бойових дій зв'язок із зберігачами було втрачено. З огляду на це та неможливість надалі контролювати активи і отримувати від них економічні вигоди, компанія наказом директора списала паливо на витрати як повністю зникле.
Податковий орган визнав таке списання неправомірним, вважаючи, що компанія мала провести уцінку запасів шляхом створення резерву (забезпечення) знецінення відповідно до НП(С)БО або МСФЗ та відобразити відповідні податкові різниці за п. 139.1 ст. 139 ПК України, донарахувавши податок на прибуток.
Позиція суду:
Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:
- Згідно з НП(С)БО 16 «Витрати» та НП(С)БО 9 «Запаси», перебування майна на тимчасово окупованій території за умови повної втрати контролю над ним та неможливості перевірки його наявності кваліфікується як втрата активу. Такі втрати обґрунтовано відносяться до інших операційних витрат.
- Необхідно розрізняти уцінку запасів та їх фактичну втрату. Створення резерву (забезпечення) застосовується у випадках, коли запаси існують, але їх чиста вартість реалізації стала меншою за балансову. У ситуації, коли доступ до майна відсутній, а перспективи отримання економічної вигоди нереальні, актив перестає відповідати критеріям визнання активом і підлягає списанню з балансу.
- Норми п. 139.1 ст. 139 ПКУ щодо коригування фінансового результату стосуються виключно витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат. Податковий кодекс України не передбачає спеціальних податкових різниць для операцій зі списання фактично втрачених запасів.
- Списання активів, які перестали відповідати критеріям активу через окупацію території, є правомірним відображенням господарської операції у бухгалтерському обліку та не потребує коригування фінансового результату до оподаткування.
Джерело: Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №440/5860/24
Коригування по трансфертному ціноутворенню - дохід, прирівняний до дивідендів
Ситуація:
За результатами перевірки товариству донараховано податок на доходи нерезидентів за ставкою 15%, та застосовано штраф за неподання Додатку ПН до декларації з податку на прибуток. Підставою стало самостійне коригування ціни контрольованої операції з пов'язаною особою-нерезидентом (власником 99,99% капіталу) до рівня, що відповідає принципу «витягнутої руки», за 2023 рік. На дату завершення перевірки довідку про податкове резидентство контрагента надано не було, у зв'язку з чим застосовано ставку податку без урахування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.
Позиція суду:
Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:
- Коригування ціни контрольованої операції проводиться з метою приведення її у відповідність до принципу «витягнутої руки» і не є автоматичним свідченням розподілу чистого прибутку на користь учасника-нерезидента.
- Для виникнення об’єкта оподаткування податком на доходи нерезидента у вигляді дивідендів необхідний факт реальної виплати доходу або прийняття рішення про розподіл прибутку. У цій справі сума коригування лише зменшила балансовий збиток підприємства, що виключає можливість кваліфікації такої операції як виплати дивідендів.
- Надання компанією під час судового розгляду сертифіката про резидентство контрагента є належним підтвердженням виконання умов ст. 103 ПКУ для застосування положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.
- Висновки податкового органу про ненадання документів є необґрунтованими, оскільки було документально підтверджено, що запит надійшов компанії вже після складання акта перевірки. Таким чином, платник був позбавлений об’єктивної можливості надати документи під час контрольного заходу.
- Оскільки об’єкт оподаткування (дивіденди) не виник, нарахування податкових зобов’язань та штрафів є протиправним.
Джерело: Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №420/5215/26
KPMG в Україні може допомогти в аналізі діяльності вашої компанії на предмет наявності податкових ризиків, а також виявлення способів їх зменшення та їх практичної реалізації. Якщо у вас будуть будь-які запитання, будь ласка, звертайтесь до нас.
