Це не новий ризик для бізнесу, однак від початку війни він дещо трансформувався через ряд нових законодавчих змін. Передусім цей ризик стосується власників і орендарів приміщень торговельних центрів (надалі – ТЦ), бенефіціарні власники яких, на думку правоохоронних органів, можуть бути пов’язані з веденням бізнесу в окупованому Криму або на території російської федерації.
Так, 15 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», який доповнив Кримінальний кодекс України (надалі – КК України) статтею 1111 «Колабораційна діяльність». Пізніше, 23 квітня 2022 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», яким КК України було доповнено статтею 1112 «Пособництво державі-агресору».
Беззаперечно, ці статті дуже актуальні в реаліях війни, оскільки сприяють притягненню до відповідальності осіб, які здійснюють колабораційну діяльність або допомагають державі-агресору.
Однак, серед ряду кримінальних проваджень є і такі, які, на нашу думку, виглядають достатньо спірними з юридичної точки зору і можуть розглядатись як тиск на бізнес.
Так, відомі випадки, коли правоохоронні органи відкривали кримінальні справи на бенефіціарів деяких юридичних осіб, зокрема за частиною 4 статті 1111 КК України, обґрунтовуючи і надаючи неоднозначні докази на підтвердження зв’язків українського бізнесу з державою-агресором (як правило, ключові аргументи і докази такої діяльність надаються за період з 2014 року по 24 лютого 2022 року). При цьому, складається враження, що деякі правоохоронці свідомо ігнорують загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (частина 1 статті 58 Конституції України).
Додатково можуть проводитися обшуки в офісах компаній та житлі їх топ-менеджменту, що, безумовно, є «малоприємною» процедурою та створює додатковий тиск на сам бізнес та психологічний вплив на власників і керівництво компанії. Продовженням обшуків можуть бути допити топменеджменту та власників бізнесу.
Як свідчить практика, після відкриття кримінального провадження деякі правоохоронні органи звертаються до слідчого судді з клопотаннями про арешт нерухомого майна, банківських рахунків юридичних осіб, передачу нерухомого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі – АРМА) та заборону розпоряджатися нерухомим майном. За результатами судового розгляду слідчий суддя постановляє ухвалу про задоволення клопотання правоохоронного органу, на підставі якої арештоване майно передається в управління АРМА.
Варто зазначити, що блокування (перешкоди) господарської діяльності власників (орендарів) ТЦ відбувається поступово і може бути розтягнуто у часі (в залежності від оперативності здійснення АРМА процедур з вибору оператора-управителя ТЦ). Навіть якщо бізнесу вдалося відстояти свої права та інтереси у залі суду, правоохоронні органи можуть спробувати заблокувати діяльність юридичної особи за допомогою рішення Ради національної безпеки та оборони України (в порядку, передбаченому статтями 3, 4, 51 Закону України «Про санкції»).