Колонка для KPMG Review Magazine, відеозапис бесіди Ольги з Оленою Макаренко, партнеркою KPMG в Україні, у проєкті «Ламаючи скляні стелі. Лідерство IDEй» за посиланням.
Ольга Захарова — архітекторка за освітою, медіаменеджерка за покликанням. Її шлях — приклад того, як професійна інтуїція, системне мислення та здатність бачити можливості навіть у кризі, формують нову якість українського лідерства. Сьогодні вона є однією з лідерок «1+1 media» — у час, коли медіа не лише інформують та розважають, а й формують простір для надії.
У цій колонці — про освіту, силу жіночого лідерства, командну динаміку та нову етику лідера в час війни.
«Структура мислення — також інструмент лідера»
Архітектура — вид мистецтва, але водночас — інженерія. Завдання архітектора — винайти ідею, забезпечити авторський нагляд під час будівництва, узгодити все з конструкторами й підрядниками, і втілити задум у матеріальному світі. Навчання архітектурі навчило мене бачити структуру, розрізняти форму і функцію, працювати в команді, не гублячи індивідуальності. Усе це я перенесла у медіа.
Моя освіта дала мені опору: не боятися викликів, бачити ризики, шукати рішення, розуміти потреби. Ми, архітектори, під час навчання вивчаємо найбільшу кількість предметів. Це формує творче та системне мислення, яке дуже допомогло мені у креативній індустрії, у менеджменті. Уже пізніше ми дізналися про систему design thinking, ідея якого була запозичена саме в архітекторів та дизайнерів, — це підхід до вирішення проблем і створення інноваційних рішень, який ставить у центр уваги людину — її потреби, досвід і поведінку.
«Коли ти починаєш вірити в другий рядок на своїй візитівці, де вказана твоя посада, — вважай, що твій розвиток на цьому завершився»
Чи можу я вважати свою кар’єру успішною? Поки що ні, бо вона не завершена. Для мене кар’єра це моя особиста стратегія професійної реалізації, а не досягнення керівної посади. Лідерство — не про посаду. Я маю чітку внутрішню установку: якщо для тебе посада важливіша за тебе саму в проєкті, який ти обираєш, як наступний крок у своїй кар’єрі— це кінець.
У мене з’явився великий шанс — реалізувати новий проєкт разом із командою «1+1 media». Ми відбудовуємо канал 1+1 Україна з нуля. Від початку повномасштабного вторгнення новинний блок ТСН став частиною мовлення марафону «Єдині новини», тож телеканалу 1+1 певний час не було в ефірі. Тепер він повернувся — із новою сіткою, новим фокусом, оновленими улюбленими телепрограмами, насамперед зі «Сніданком з 1+1» та проєктом Дмитра Комарова «Світ навиворіт». Ми додали нові шоу, які створили за успішними міжнародними форматами, – «Клуб 1%», «Колесо Фортуни», нові серіали, пізнавальні програми, документальні проєкти.
Війна вплинула на структуру аудиторії, ми, телевізійники, відчуваємо серйозні демографічні зміни вже зараз. І у світі, і в Україні перегляд аудіовізуального контенту та медіаспоживання наразі дуже змінюються, але все одно залишаються звичкою. Ми працюємо в умовах, в яких ніхто ніколи не працював. Це перша велика війна людства, яка відбувається фактично в прямому ефірі.
«Жінки краще справляються з трансформацією»
Я бачила різні корпоративні культури. Є більш жіночі — гнучкі, органічні, чутливі до сигналів. Є більш чоловічі — орієнтовані на силу та масштабування. Мій особистий досвід показує: коли культура або система потребує трансформації, найчастіше кличуть жінку.
Зараз на наших очах відбувається процес дорослішання українського суспільства, народжується нова країна. Цей процес неможливий без жіночого лідерства. Жінки шукають, адаптуються, рефлексують, знаходять творчі інноваційні рішення. Вони вміють і бути «тут і тепер», і водночас бачити горизонт.
Я не боюся, що після перемоги хтось «забере» у нас, жінок, наші позиції або наші досягнення. Жінки в Україні завжди були суб’єктними. У часи Київської Русі жінки укладали правові угоди. Світ не розуміє, чому в ньому раптом з’явилась Україна у такій кількості. Але наше місце серед тих, хто є рушійною силою людства, — і це не справа випадку. Росія, імперія завжди хотіла від нас цього позбутись. Ми або завжди це знали, або нарешті згадали.
«Команда — це екосистема, що живить тебе енергією»
Я багато думала про мотивацію. Лідер має створити такі умови, щоб команда мотивувала його. Один лідер не витримає ваги війни, викликів, з якими він зіштовхується. Тільки команда може стати справжнім джерелом енергії для лідера — своїми результатами, ідеями, навіть докучаннями. Це обмін, це живий процес.
Я не вірю в ідею, що керівник має мотивувати всіх. Якщо команда інфантильна — мотивуй скільки хочеш, не буде результату. Але якщо люди ціннісно з тобою, якщо їм важливо зростати, — вони підживлюють тебе.
Інколи кажуть: треба працювати з усіма, розвивати, переконувати. Я так не думаю. Шукайте тих, з ким у вас схожі цінності. Не обов’язково таких самих, але таких, хто теж хоче жити, рости й робити — попри все.
«Немає скляних стель. Є двері поруч із вікнами»
Я переживала зупинки. Страждала. Думала, що це несправедливо. Потім з’ясовувалося: це найкраще, що могло статися. Просто сторінку треба було перегорнути. Ми часто не хочемо змінювати, бо нам зручно. Але життя іноді штовхає нас туди, де ми справді маємо бути — і ми летимо.
Я не вірю в «скляні стелі». Є замкнені двері поруч із відкритим вікном. Ми не завжди бачимо ці можливості. Інколи наш кут зору настільки вузький, що ми впираємось у стіну й не помічаємо, що поряд — вихід.
Зараз мені 58. Я роблю наступний кар’єрний крок. І хочу, щоб більше людей у цьому віці не ставили на собі хрест. Немає «пізно». Є бажання жити. Якщо воно є — усе інше буде.
Найважливіше — любити себе. Прислухатися до своїх реакцій. Ідентифікувати свої емоції. Якщо ви розумієте, чому щось відчуваєте, — ви швидше знайдете вихід. Інвестуйте в себе. І пам’ятайте: жодна ситуація не є остаточною. Жодні двері не є останніми.
