Огляд судової практики з податкових питань

Пропонуємо до вашої уваги огляд цікавих судових рішень з податкових питань за другий квартал 2025 року:

1. Виплата процентів за позикою на користь нерезидента
2. Оподаткування сільськогосподарської продукції на основі статистичних показників врожайності
3. Облік витрат на відеоролики
4. Класифікація основних засобів підприємства
5. Оподаткуванний дохід з "умовного продажу" товарів

Ситуація:

Компанія застосовувала зменшену ставку податку на доходи нерезидента на суму процентів за кредитним договором на користь пов’язаної компанії-нерезидента (Кіпр). Податковим органом було встановлено, що компанія-нерезидент не є фактичним бенефіціарним власником з огляду на таке:

• компанія-нерезидент є проміжною ланкою між компанією та третьою стороною (компанією-резидентом Кайманових Островів), яка несе всі відповідні ризики;
• компанія-нерезидент не мала жодних власних активів та персоналу для надання позик українським підприємствам. 

Позиція суду:

Суд підтримав позицію компанії, враховуючи: 

1. Договір про реструктуризацію було укладено з метою передачі функції фінансування компанії-нерезидента (Кіпр) в межах групи, про що також зазначено в листі компетентного органу Республіки Кіпр.
2. Кредитний портфель було передано компанії-нерезиденту в акціонерний капітал, що означає, що такий портфель став фактично її активом компанії. Отримані проценти не були передані далі, оскільки відсутні договірні або законні зобов'язання передавати отримані проценти іншій стороні.
3. Директори компанії-нерезидента виконували функції директорів в інших компаніях, але лише в компаніях групи, що жодним чином не може підтверджувати або спростовувати статус бенефіціарного власника процентного доходу.
4. Компанія-нерезидент, як вбачається з її фінансової звітності, самостійно несе такі ризики: ризик зміни відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик втрати ліквідності, ризик зміни цін на ринку, операційний ризик, ризик нормативно-правової невідповідності, судовий ризик, репутаційний ризик.
5. Статус компанії-нерезидента як бенефіціарного власника процентного доходу, отриманого від компанії-резидента України, підтверджується меморандумами незалежної компанії BIG4.
6. Компанія-нерезидент використовувала отримані від українських дочірніх компаній процентні доходи для надання нових позик, такі доходи також використовувалися і для здійснення інвестицій в акції дочірніх компаній.

Джерело: Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року за справою 560/10826/24

Ситуація:

Податковий орган донарахував компанії зобов’язання з ПДВ, посилаючись на те, що врожайність овочевої культури, зазначеної підприємством у податковій звітності, була на 11% нижчою за середній статистичний показник в області. Виходячи з цього, податковий орган стверджував, що компанія не задекларувала повний обсяг валового збору врожаю, що призвело до заниження об’єкта оподаткування..

Позиція суду:

Суд підтримав позицію компанії у зв’язку з:  

1. Висновок податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ є суб’єктивним припущенням, оскільки він не враховує усіх конкретних умов вирощування та фактичний обсяг постачання виробленого товару, а ґрунтується на даних статистичної звітності щодо врожайності насаджень даної овочевої культури у плодоносному віці по області.
2. Статистичні дані врожайності не є об’єктом оподаткування ПДВ у розумінні ПКУ. Тож компанія не була зобов’язана нараховувати податкові зобов'язання, коригуючи їх на статистичну варіативність у разі відмінності показників між середніми даними по регіону та реальними показниками такої врожайності.
3. Порівняння показників середньої врожайності в області з показниками врожайності даного підприємства є методологічно некоректними, оскільки воно не враховує фактори, пов'язані з вирощуванням відповідних сільськогосподарських товарів, зокрема:

• інвестиції в технології;
• цілі виробництва;
• статистичну некоректність;
• ігнорування динаміки;
• кваліфікація персоналу;
• різні умови вирощування та розмір господарства;
• спеціалізацію компанії;
• природні фактори.

Джерело: Постанова Верховного суду від 18 червня 2025 року за справою № 160/21748/24

Ситуація:

Компанія відобразила у складі витрат суму роялті за програмне забезпечення, які не були сплачені на користь контрагентів​. Податкові органи стверджують, що витрати на виготовлення рекламних роликів мають бути відображені у складі нематеріальних активів, а не віднесені до витрат звітного періоду​.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію компанії, враховуючи:  

1. Рекламні ролики призначалися для використання в короткостроковій (тривалістю до шести місяців) кампанії з проведення маркетингових заходів із залучення телеканалів.
2. Надання послуг телеканалами з розміщення інформації (матеріалів) у вигляді заставок (рекламних роликів) протягом  півріччя підтверджується відповідними додатками до договорів та етерними довідками.
3. Рекламні ролики не можуть вважатися нематеріальним активом, оскільки не виконується критерій щодо можливості продемонструвати ймовірність одержання майбутніх економічних вигод.

Джерело: Постанова Верховного суду від 17 квітня 2025 року за справою № 320/10615/24

Ситуація:

Податковий орган дійшов висновку, що компанія неправомірно віднесла частину об’єктів основних засобів (сонячна наземна електростанція зі спорудами та пристроями) до 4 групи основних засобів «Машини та обладнання», а не до 3 групи «Будівлі, споруди та передавальні пристрої» з більшим терміном використання.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію компанії на підставі: 

1. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Водночас, при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичну та моральну застарілість, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
2. Відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії», об'єкт альтернативної енергетики є сукупністю засобів (інструментів), якими є енергогенеруюче та інше обладнання. Компанією було проведено класифікацію основних засобів, що є частинами об`єкту фотогальванічної електростанції, та проведено їх розподіл по групах відповідно до положень облікової політики.
3. Віднесені до 3 групи основні засоби, як-от автодорога, адміністративно-побутова будівля, кабельні мережі, металоконструкції під фотоелементи та огорожа, можуть існувати та функціонувати окремо, а не лише у складі комплексу сонячної електростанції, що дає підстави дійти висновку про те, що строк експлуатації цих засобів також є різний.

Джерело: Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року за справою 400/5624/24

Ситуація:

Платник єдиного податку та ПДВ придбав товари в контрагента, який зареєстрував податкову накладну з ПДВ тільки на частину поставки, а друга частина такої поставки була кваліфікована постачальником як «умовний продаж». Податкові органи донарахували оподатковуваний дохід для платника на другу частину поставки, стверджуючи, що такі товари є нестачею.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію компанії, врахувавши:  

1. Виявлення нестачі, залишків або пересортиці придбаної продукції/активів може відбуватися лише при інвентаризації. Втім, податковим органом не було проведено інвентаризації, відтак, підстави вважати, що існує нестача або залишки товарних запасів, відсутні.
2. Самостійно здійснені розрахунки контролюючого органу щодо можливого отримання продукції з сировини не обґрунтовані.

Джерело: Постанова Верховного суду від 16.04.2025 р. за справою № 400/487/19

KPMG в Україні може допомогти в аналізі діяльності вашої компанії щодо можливих податкових ризиків, а також виявлення способів їх зменшення та практичної реалізації. Якщо у вас будуть будь-які запитання, будь ласка, звертайтесь до нас.