Джерело: LIGA ZAKON
У час, коли використання штучного інтелекту («ШІ») є невід'ємною частиною робочого, освітнього і навіть творчого процесу людини, значної актуальності набуває питання правового врегулювання відносин щодо виникнення прав і подальшого розпорядження ними на об'єкти, згенеровані ШІ.
Що являє собою ШІ?
Наразі немає єдиного погодженого визначення ШІ ані на рівні міжнародного договору, ані на рівні конвенції чи подібного документу. Водночас, узагальнено ШІ можна визначити як технологію, яка дозволяє машинним системам (комп'ютерам) імітувати людське навчання, розуміння, вирішення задач, прийняття рішень, автономність та процес творення.
Відповідно до оновленого визначення «системи ШІ», викладеного у ШІ принципах Організації економічного співробітництва та розвитку («ОЕСР»), системою ШІ є машинна система, яка для досягнення явних або неявних цілей, на основі отриманих нею вхідних даних (input), робить висновок як генерувати вихідні результати (outputs), такі як прогнози (predictions), контент (content), рекомендації (recommendations) або рішення (decisions), що можуть впливати на фізичне чи віртуальне середовище. Різні системи ШІ відрізняються рівнем автономності та здатністю до адаптації після впровадження. Схоже визначення дає і ШІ Акт ЄС, де під системою ШІ слід розуміти машинну систему, що розроблена для функціонування із різними рівнями автономності та може проявляти здатність до адаптації після впровадження, і яка, для досягнення явних або неявних цілей, на основі отриманих нею вхідних даних, робить висновок як генерувати вихідний результат, такий як прогноз, контент, рекомендації або рішення, що можуть впливати на фізичне чи віртуальне середовище.
Продовження статті читайте на порталі LIGA ZAKON.
Марія Новікова, старша юристка, напрям юридичних послуг, KPMG в Україні.
