Українські біженці і податки: головні правила гри

Колонка Дениса Пишнюка, менеджера, департамент податкового та юридичного консультування, KPMG в Україні, для KPMG Review Magazine

Українські біженці перебувають за кордоном вже кілька років, у країнах ЄС вони отримали тимчасовий захист, а в інших країнах світу — теж здебільшого мають особливий статус, що дає право законного проживання. При цьому більшість українців до цього часу також набули статусу податкових резидентів у країнах свого перебування. Це означає, що вони повинні в цих країнах сплачувати податки з усіх своїх доходів, в тому числі — з тих, які отримують з України. А отже, може мати місце подвійне оподаткування одного й того ж доходу — проблема, якій можна зарадити, але, на жаль, не завжди.

Зокрема, якщо український біженець працює віддалено на роботодавця з України і отримує заробітну плату, то він має сплатити з цього доходу податки в країні перебування, попри те що український роботодавець вже сплатив за нього податки в Україні. Для вирішення цього питання необхідно внести зміни до ряду нормативно-правових актів України, однак станом на сьогодні у відкритому доступі відповідні проєкти документів відсутні. За відсутності змін проблема подвійного оподаткування таких українських біженців буде актуальною і надалі.

Насамперед — це система міжнародних договорів (двосторонніх конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування. На сьогоднішній день є чинними такі угоди між Україною та 70 країнами світу. В залежності від положень конкретної угоди усунення подвійного оподаткування може відбуватися шляхом:

• зарахування податків, сплачених в країні, що є джерелом доходу, в країні резиденції;
• розподілу прав оподаткування певних доходів між країною резиденції та країною, що є джерелом доходу.

Отже, потрібно проаналізувати: чи є між Україною та країною перебування чинна конвенція про уникнення подвійного оподаткування, якщо є, то які її положення щодо оподаткування конкретного виду доходу (наприклад, заробітної плати, відсотків за банківськими рахунками, дивідендів тощо).

Інші шляхи:

• зміна роботодавця, тобто розірвання трудового договору з українським роботодавцем та працевлаштування в роботодавця, що зареєстрований в країні резиденції;
• вибір країни (юрисдикції) перебування з лояльним оподаткуванням, наприклад, звільненням від оподаткування для певних видів доходів, з метою набуття статусу податкового резидента в такій країні.

Здебільшого в країнах Євросоюзу та інших країнах світу поширена практика самостійного декларування доходів. Іноді податкові органи деяких країн надсилають листи платникам податків з проханням подати податкову декларацію і, відповідно, після цього сплатити податки. Але це скоріше виключення з правил. 

Податкову декларацію потрібно подавати навіть у разі, якщо податки вже сплатив роботодавець. Адже може йтись про прогресивну систему оподаткування, коли ставка податку залежить від загального обсягу доходу, а також про інші нюанси. За таких обставин може виникнути потреба в доплаті податків або, навпаки, іноді податкові органи повертають надмірно сплачені кошти, що вигідно.

А тому кожному українському біженцю за кордоном потрібно проаналізувати свій податковий статус, щоб визначити, кому сплачувати податки з доходу, отриманого у відповідному звітному періоді. З цією метою доцільно зробити наступні кроки:

1. Ознайомитися з положеннями законодавства країни перебування, які визначають податковий статус фізичної особи. Зіставити з ними свої життєві обставини, фактичну кількість днів, проведених в цій країні тощо.
2. Ознайомитися зі статтею 14.1.213 Податкового кодексу України, яка встановлює критерії для визначення особи податковим резидентом в Україні.
3. Якщо за результатами аналізу фізична особа є податковим резидентом двох країн — звернутися до положень відповідної конвенції (між Україною та країною перебування біженця).

У конвенціях прописані правила вирішення конфліктів при визначенні податкового статусу особи, які застосовуються послідовно. Зазвичай, першим критерієм для визначення податкового статусу особи є наявність місця постійного проживання (житло, оселя, домівка) — перевага надається країні, де особа його має. Якщо житло є в обох країнах, аналізуються особисті та економічні зв'язки, тобто визначається центр життєвих інтересів. Далі береться до уваги місце, де особа зазвичай проживає, і зрештою — громадянство.

У такому разі потрібно визначити:

• дату набуття статусу податкового резидента країни перебування, оскільки саме з цього моменту дохід біженця підлягатиме оподаткуванню в країні перебування;
• податки (розрахунок бази оподаткування) та ставки податків, які підлягають сплаті;
• можливість подачі сімейної декларації (як правило, подання такої декларації має переваги для подружжя, якщо рівень доходу партнерів є різним або один з подружжя не отримує доходу);
• список відрахувань, які можна відняти з отриманих доходів (наприклад, за виконання певних умов в Польщі можна вирахувати плату за користування інтернетом);
• наявність пільгових умов зі сплати податків для українських біженців;
• граничні строки для подання декларації;
• граничні строки для сплати податків;
• місце знаходження відповідного відділення податкових органів за місцем проживання біженця / сайт, електронну адресу та інші контактні дані податкових органів.

• Офіційно працюють на українських роботодавців

У разі набуття статусу податкового резидента в країні перебування, потрібно задекларувати доходи, отримані від українського роботодавця, та сплатити податки в країні перебування, не дивлячись на те, що із заробітної плати вже були утримані податки в Україні. При цьому податки, сплачені в Україні, за умовами відповідної конвенції про уникнення подвійного оподаткування та згідно з місцевим законодавством, можуть бути зараховані в країні перебування.

Якщо ж такий український біженець не набув статусу податкового резидента країни перебування, то доходи, отримані від українського роботодавця, можуть звільнятися від оподаткування в країні перебування.

• Працевлаштовані в країні перебування

У разі набуття статусу податкового резидента в цій країні, потрібно задекларувати там доходи, отримані у відповідному звітному періоді, та сплатити податки.

Якщо особа має статус нерезидента в такій країні, то повинна задекларувати отримані доходи та сплатити податки в Україні. Але вона має право зарахувати податки сплачені в країні перебування проти податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті в Україні (наприклад, якщо податки сплачував іноземний роботодавець) за умовами відповідної конвенції про уникнення подвійного оподаткування та згідно з українським законодавством.

• Мають неофіційні доходи з України

Такі доходи слід задекларувати та сплатити з них податки в тій країні, податковим резидентом якої є особа.

• Українські ФОП

Ведення біженцем діяльності фізичної особи-підприємця в Україні є підставою для визнання його податковим резидентом України відповідно до податкового законодавства України.

У разі набуття біженцем статусу податкового резидента країни перебування, податкова резидентність такої особи має визначатися з урахуванням положень конвенції. І, якщо такий біженець вважатиметься податковим резидентом країни перебування, доходи такої особи мають декларуватися і оподатковуватися у такій країні.

• Мають інші доходи (роялті, дивіденди, проценти за депозитами чи облігаціями, доходи від здачі в оренду майна, тощо)

У разі набуття статусу податкового резидента, ці доходи потрібно задекларувати в країні перебування у встановлені терміни. А от режим оподаткування буде визначатися на підставі конкретної конвенції, яка розмежовує права оподаткування між країною резиденції та країною, що є джерелом доходу.