Добірка корисної судової практики з податкових питань

Пропонуємо до вашої уваги огляд цікавих судових рішень з податкових питань за IІІ квартал 2025 року:

1. Як оподатковуються дивіденди, виплачені на користь нерезидента (критерій постійного представництва)?
2. Як визначається ділова мета щодо операцій з позиками від нерезидента?
3. За яких умов отримання безкоштовних товарів може кваліфікуватись як маркетингові послуги?
4. За яких умов податковий борг може бути стягнений під час воєнного стану?
5. Як використання відходів у виробництві продукції впливає на ПДВ?

Ситуація: 

Компанія застосовувала зменшену ставку податку на доходи нерезидента при виплаті сум дивідендів на користь пов’язаної компанії-нерезидента (Кіпр). На переконання податкового органу, господарська діяльність компанії-нерезидента в Україні підпадає під визначення діяльності через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності через залучення фізичних осіб, що діяли на підставі довіреності. Проте, оскільки нерезидент не зареєстрував в Україні постійного представництва, а компанія сплачувала доходи у вигляді дивідендів не на користь постійного представництва, а безпосередньо на користь компанії-нерезидента, то при виплаті таких доходів компанія  мала утримати із суми такого доходу податок за ставкою 15 %.

Позиція суду: 

Суд підтримав позицію компанії, з огляду на наступне: 

1. Компанія-нерезидент є податковим резидентом Республіки Кіпр відповідно до вимог відповідної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування («Конвенція»), що підтверджується довідками про статус податкового резидента.
2. Безпосередній факт видачі довіреності на представництво інтересів компанії-нерезидента на території України на користь фізичних осіб-громадян України не визначається Конвенцією як вчинення повіреним дій, які в будь-якому випадку свідчать про наявність постійного представництва. Окрім цього, довіреності не передбачали надання широкого кола повноважень таким фізичним особам, а дії, вчинені цими фізичними особами, підпадали під поняття підготовчих і допоміжних.
3. Відповідно до Коментарів до Модельної конвенції ОЕСР, чим більше доходи компанії-нерезидента від діяльності можливого постійного представництва істотно перевищують доходи від звичайної діяльності такої компанії-нерезидента, тим більша ймовірність утворення постійного представництва. Проте, питома вага дивідендів в доході компанії-нерезидента за період виплати дивідендів не перевищувала 20,05 %, що не вважається істотним перевищенням.
4. Компанія-нерезидент здійснює реальну господарську діяльність, має необхідні ресурси та управлінські структури для виконання своїх функцій.

Джерело: Постанова Верховного суду від 24.07.2025 за справою № 320/17773/21 

Ситуація:  

Компанія отримала довгострокові позики від пов’язаних осіб-нерезидентів. Погашення основної суми позик протягом дії договорів не здійснювалося, при цьому компанія регулярно сплачувала відсотки за користування позиками за фіксованою ставкою. Строки повернення позик неодноразово продовжувалися додатковими угодами за домовленістю сторін. Податковий орган дійшов висновку, що такі операції були позбавлені ділової мети, оскільки відсутність погашення основного боргу та систематичне перенесення строків свідчить про відсутність наміру його повернення. Окрім того, у платника податків були наявні грошові кошти для погашення частини отриманих позик, однак у зв`язку з нездійсненням такого погашення, податковий орган дійшов висновку, що метою проведення операції із залучення позик та домовленістю між сторонами щодо їх не погашення, є уникнення від оподаткування податком на прибуток шляхом нарахування відсотків та курсових різниць.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію  компанії з огляду на наступне:  

1. На думку суду, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
2. Отримання позик від пов’язаних осіб-нерезидентів було спрямоване на фінансування господарської діяльності компанії та забезпечення ліквідності. Висновки податкового органу про відсутність ділової мети не ґрунтуються на повному та детальному дослідженні поданих компанією документів, зокрема, про фінансовий стан компанії, показників ліквідності, рентабельності, платоспроможності та ділової активності. Окрім цього, залучення зовнішнього фінансування у формі позики є типовою операцією для українських компаній.

Джерело: Постанова Верховного Суду від 11.09.2025 за справою № 420/11672/24

Ситуація:  

Податковий орган донарахував компанії зобов’язання з ПДВ внаслідок безкоштовного отримання товарів компанією за договорами купівлі-продажу. На переконання податкового органу, дана операція має розцінюватися як мотиваційні виплати за укладеними дистриб'юторськими договорами і відповідно кваліфікуватися як маркетингові послуги.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:  

1. Надання маркетингових послуг повинно виражатися в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення продукції платника податку в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) постачальника до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) тощо. Під продажом маркетингових послуг розуміються операції з надання таких послуг за умови компенсації їх вартості.
2. Отримання маркетингових послуг передбачає наявність двостороннього зобов'язання між сторонами, де одна сторона має зобов'язання надати послуги, інша - зустрічний обов'язок оплатити їх. В той же час знижки і бонуси передбачають виключно одностороннє зобов'язання однієї сторони здійснити конкретну дію при належному виконанні іншою стороною договору (основного зобов'язання).
3. Додаткова бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж, яка не передбачає виконання жодних зобов'язань щодо надання послуг на користь продавців, чи окремої згоди сторін для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватися як оплата вартості послуг в сфері маркетингу.
4. Попри те, що між компанією та компаніями-нерезидентами були укладені дистриб'юторські угоди, контролюючим органом не зазначено та не підтверджено належними та допустимими доказами факти того, що зі сторони компанії мало місце просування продукції, активна рекомендація використання її, реклама продукції тощо, тобто факти надання таких послуг та вимогу розрахунків щодо них за дистриб'юторськими договорами.

Джерело: Постанова Верховного Суду від 10.09.2025 за справою № 300/910/20

Ситуація:

Компанія (державне підприємство) звернулася до податкового органу із заявою про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов'язку за період з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану. За результатами розгляду поданої заяви та документів, податковий орган дійшов висновку, що, виходячи з фактів та обставин, викладених у заяві підприємства, а також, з наданих підприємством документальних підтверджень, неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії, та заявленою підприємством неможливістю своєчасно виконувати податкові зобов'язання. Відтак, податковим органом було сформовано податкову вимогу про необхідність сплати суму податкового боргу.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію податкового органу з огляду на наступне: 

1. Підприємство самостійно надало до контролюючого органу відповідні декларації та визначило суму податкових зобов`язань до сплати, які не були сплачені у термін, встановлений нормами Податкового кодексу України. Наявність у підприємства податкового боргу не заперечувалась сторонами у справі.
2. На період до припинення або скасування воєнного стану на території України строки розгляду скарги компанії щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, зупинені. Натомість, здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків не зупиняються.
3. Враховуючи наявність у позивача податкового боргу, який узгоджений самостійно, а не за рішенням контролюючого органу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність сформованої відповідачем податкової вимоги.

Джерело: Постанова Верховного Суду від 12.08.2025 за справою № 200/3078/23

Ситуація:

Податковий орган здійснив донарахування зобов’язань з ПДВ на підставі ст. 198.5 Податкового кодексу України внаслідок використання компанією відходів виробництва в операціях, які не є господарською діяльністю. Компанія, в свою чергу, заявила, що такі відходи були використані як пальне для сушіння сировини в господарській діяльності компанії.

Позиція суду:  

Суд підтримав позицію компанії огляду на наступне:  

1. Сформована собівартість виготовленої продукції не змінювалась, оскільки відходи приймали участь у виробничому процесі по виготовленню готової продукції.
2. Відходи виробництва утворені внаслідок здійснення обробки сировини і не придбавалися компанією, оскільки вартість придбання відсутня, то відсутня і база оподаткування податком на додану вартість.
3. Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання доходу.
4. У первинних документах встановлено здійснення операцій з використання відходів виробництва у якості пального для підготовки сировини як основи готової продукції.

Джерело: Постанова Верховного Суду від 23.07.2025 за справою № 460/971/20