Реабілітація, цифровізація, ментальне здоров’я

Колонка Ірини Антонової, менеджерки напряму стратегії та операційних покращень KPMG в Україні, для KPMG Review Magazine

Головна теза проста й водночас амбітна: українська сфера охорони здоров’я, довівши свою адаптивність та впроваджуючи нові підходи, переходить із режиму виживання в режим інвестиційного росту, пропонуючи інвесторам «швидкі смуги», синхронізовані з урядовими пріоритетами та запитом громад. Про це я окремо говорила під час свого виступу на конференції Ukraine ReHealth 2025: справжня модернізація відбувається не тільки через нові будівлі та обладнання, а й через нові моделі надання медичної допомоги, як-от цифрові сервіси, нові рішення для реабілітації, клініки, що спеціалізуються на діагностиці та лікуванні болю, центри ментального здоров’я. І саме тут відкриваються вікна можливостей для інвесторів.

Сьогодні ми в KPMG в Україні бачимо, як ринок охорони здоров’я стрімко змінюється під впливом реформ, війни та внутрішніх потреб суспільства. Якщо ще кілька років тому цифровізація чи перепрофілювання відділень сприймалися як інновації «на майбутнє», то зараз це вимога виживання. Щоденні стрес-тести у вигляді повітряних тривог, перебоїв з електроенергією чи нестачі талантів показали: без нових моделей система просто не витримає навантаження. Хоча великі інфраструктурні проєкти досі у фокусі, додався пріоритет на рішення, що негайно працюють на стійкість системи: забезпечення доступу до медичних послуг, реабілітація та протезування, лікування травм та болю, центри ментального здоров’я. Вони змінюють якість життя пацієнта вже сьогодні, а не у віддаленій перспективі.

У результаті формується унікальна ситуація для інвесторів. По-перше, є гарантований попит: громади й лікарні активно шукають технології та партнерів. По-друге, є політична воля: уряд синхронізує пріоритети з міжнародними донорами та створює «швидкі смуги» для проєктів, які відповідають ключовим викликам – реабілітації, психічному здоров’ю, цифровізації. По-третє, є відкритість до нових бізнес-моделей: від capex+сервіс (коли інвестор не лише постачає обладнання, а й забезпечує його обслуговування, локалізацію сервісних баз і навчання персоналу) у медичному обладнанні та цифрових рішень до публічно-приватних партнерств. Це означає, що інвестиції в українську медицину перестають бути благодійністю і стають повноцінним ринком, де соціальний ефект і фінансова доцільність йдуть поруч.

Війна завдала безпрецедентних втрат українському медичному сектору: за даними UNDP, збитки перевищили 19 млрд євро, з яких понад 1,5 млрд євро – прямі пошкодження інфраструктури. Понад 2 300 медичних будівель пошкоджено або зруйновано, однак система продемонструвала високу стійкість: оперативні ремонти, тимчасове переміщення служб, встановлення 12 000 генераторів дозволили зберегти безперервність допомоги. У цих умовах громади шукають рішення, які відповідають безпековим викликам. Так виникають модульні клініки, що можуть розгортатися за лічені дні, або підземні шпиталі, здатні функціонувати навіть під час атак. Приклади – успішні проєкти ВООЗ, ЄС і МОЗ зі створення модульних центрів первинної допомоги чи мобільні операційні Surgibox, які вже застосовуються у шпиталях біля фронту.

Не менш важливі й великі інфраструктурні ідеї – від десятків підземних пунктів стабілізації, запланованих Міноборони, до харківського проєкту «Ковчег», що має перетворитися на підземний комплекс із сучасним обладнанням і потужністю понад 2000 пацієнтів. Донори довели готовність фінансувати такі рішення за умови їхньої доведеної ефективності: швидкість розгортання, автономність і довгострокова життєздатність стають вирішальними аргументами. При цьому, фінансування має базуватися на перевірених моделях і прозорих механізмах: змішані пакети грантів ЄС, ВООЗ, ООН, кредити МФО та внески приватних донорів формують сталі фінансові схеми. Це не лише дозволяє підтримати медицину у воєнний час, а й створює новий інвестиційний сегмент – безпечні, мобільні та інноваційні формати інфраструктури, які закривають розрив доступності послуг у найвразливіших регіонах.

Коли ми говоримо про відновлення та розвиток української системи охорони здоров'я, першою умовою для міжнародних партнерів є прозорі правила гри. Жодна фінансова установа чи донор не готові вкладати кошти, якщо відсутні зрозумілі критерії доброчесності. Саме тому важливо інтегрувати у всі проєкти міжнародні стандарти: 

• OECD Responsible Business Conduct, щодо перевірки бенефіціарів, відповідності стандартам дотримання прав людини, довкілля і трудових практик; 
• World Bank Integrity Compliance Guidelines, щодо політик протидії корупції, механізмів запобігання конфлікту інтересів, внутрішньому аудиту. 
• Для медичних виробників та клінік ключовими є відповідність EU-GMP, ISO та MDR: ті компанії, які вже проходять аудит за цими вимогами, стають «безпечними» партнерами для інвесторів.