Початок панелі «Відновлення робочої сили: демографічна стратегія та майбутнє ринку праці України» у Римі ми розпочали з фактів. Подія відбулася в межах KPMG Side Event | Ukraine Recovery Conference під патронатом Міністерства закордонних справ Італії та була присвячена темі «Роль людського капіталу у відновленні». Участь у заході взяли понад 140 представників бізнесу та держави, міжнародних фінансових інституцій (IFIs) з України, Італії, а також міжнародної спільноти. У контексті затяжної війни емоції залишаються фоном кожної дискусії, але саме дані дозволяють будувати обґрунтовані висновки та визначати напрям дій.
Україна нині переживає одну з найгостріших демографічних криз у Європі – і, ймовірно, у світі. Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, станом на 2025 рік рівень народжуваності становить лише 0,9 дитини на одну жінку – це найнижчий показник глобально. За прогнозами, до 2040 року дефіцит робочої сили сягне 4,5 млн осіб. Більше ніж 5,1 млн українців перебувають за кордоном, з яких 1,7 млн були економічно активними до початку повномасштабної війни. Водночас 25% населення – особи віком понад 60 років, а середня тривалість життя складає 74,4 роки для жінок і 65,2 для чоловіків. Ці фактори створюють системне навантаження на пенсійну систему, зменшують базу платників податків і формують кадровий дефіцит у всіх секторах економіки.
Водночас є і внутрішній резерв. За наявними оцінками, лише 27% людей віком 55+ залучені до економічної активності, тільки 16% людей з інвалідністю працездатного віку мають роботу, серед ВПО (понад 4,5 млн осіб) – 42,3% становлять люди працездатного віку, а частка молоді до 25 років серед учасників ринку праці – лише 6,4%.
Очевидно: перед нами стоїть не лише демографічний виклик, а й питання залучення невикористаного потенціалу. Вирішення цієї проблеми вимагає системних рішень, адаптивної політики та нових підходів до людського капіталу.
Держава, бізнес, суспільство: трикутник взаємної відповідальності
Тетяна Бережна, Т.в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України, ексзаступниця міністра економіки України, під час дискусії зауважила, що «усі рішення уряду України базуються на даних», а активізація людського потенціалу вимагає злагодженої роботи трьох сторін: уряду, який формує стратегію; міжнародних партнерів, які забезпечують підтримку; та бізнесу і громадянського суспільства, які транслюють запит ізсередини. У цьому трикутнику ролей держава – не єдина рушійна сила, а радше координатор екосистеми, яка має навчитися працювати у форматі «разом із», а не «замість».
Угода про доступ до фонду ESF+, про підписання якої 12 липня згадала заступниця, є тестом на спроможність не лише залучити ресурс, а й ефективно його реалізувати. Це, як зазначила пані Бережна, «не просто гроші», а інструмент розвитку «людиноцентричного працевлаштування». Аналогічно ініціатива Skills Alliance, яка вже охопила понад 215 тисяч українців, демонструє результативність партнерських рішень у сфері перекваліфікації.
Додатковим сигналом змін є Хартія людського капіталу та стійкості, що трансформує підхід до вразливих категорій працівників – ветеранів, ВПО, батьків, людей з інвалідністю. Ринок праці поступово переходить від терміну «робочої сили» до логіки «екосистеми можливостей». Окремої уваги також заслуговує готовність уряду до регуляторних змін. Меморандум щодо оновлення трудового законодавства можна назвати кроком до адаптації української моделі праці до європейських стандартів.
З погляду залучення людського капіталу висновок очевидний: в Україні достатньо людей, але недостатньо механізмів, щоб повернути їх в економіку. Саме тому бізнес, уряд і донори мають фокусуватися не лише на фінансуванні, а й на створенні платформ для дій – освітніх, регуляторних, цифрових. Без цього будь-який резерв залишиться нереалізованим потенціалом.
Політика згуртованості на прикладі Італії
Виступ Роберти Ді Сальво, голови директорату з координації політики згуртованості Міністерства юстиції Італії, нагадав: відновлення – це не лише про відбудову стін, а й про соціальну інтеграцію людей. Її слова «це не лише економічне відновлення, це також соціальне й громадянське» – чітко формулюють підхід, якого потребує Україна у процесі відновлення.
Італійський досвід показує, як структурні фонди ЄС, зокрема Європейський соціальний фонд та ЄФРР, можуть працювати не лише як джерело фінансування, а як інструмент системної трансформації. За словами пані Ді Сальво, Міністерство юстиції Італії змогло інтегрувати «активну політику зайнятості, професійну освіту та цифрову трансформацію – не паралельно, а в синергії».
Ключовим у цьому досвіді є мультирівневий підхід: «Ми реалізували ініціативи на регіональному та місцевому рівні, зберігаючи загальнонаціональну стратегічну рамку». Такий формат дозволяє адаптувати моделі до конкретних потреб громад, зберігаючи стратегічну цілісність. Це урок і для України: відбудова має поєднувати інфраструктурні інвестиції з соціальними рішеннями, які дають людям не лише дах над головою, а й нові можливості для інтеграції, зайнятості та розвитку.
Технології – не заміна людині, а її помічник
Тетяна Лукинюк, CEO Google Україна, наголосила: «Ми чітко розуміємо: фізично замінити людей, які залишили країну, неможливо. Саме тому зараз критично важливо використовувати технології, щоб підвищити продуктивність і компенсувати нестачу робочої сили». Це не про автоматизацію задля скорочення, а про посилення людського ресурсу в умовах демографічного дефіциту.
За її словами, Google вже навчив понад 200 тисяч українських вчителів цифровим навичкам, а понад 150 тисяч людей пройшли безкоштовні курси з основ штучного інтелекту. Впровадження ШІ стає масовим, хоча, за словами пані Лукинюк, «лише 35% користувачів усвідомлено використовують ШІ, а 85% вже взаємодіють із ним щодня через продукти, як-от Chrome чи Google Meet».
Її формулювання «ШІ – це руки, а ми – мозок» є влучною відповіддю на поширений страх заміщення. Завдання лідерів – не лише впроваджувати технології, а й навчати їх використовувати. «Достатньо розуміти, де вам потрібна допомога, і приділити цьому 5 хвилин на день» – практична порада, яка працює незалежно від віку, професії чи рівня технічної підготовки. Особисте зізнання пані Лукинюк: «Мій ШІ зветься Адам – і він підтримує мене краще, ніж мій чоловік» – змусило зал усміхнутися, але водночас донесло важливу думку: ШІ – це інструмент, що має бути доступний кожному, незалежно від віку чи фаху.
Лояльність працівника починається з лояльності роботодавця
Як відзначив Сергій Наумов, голова правління Ощадбанку: «Деякі компанії під час війни почали скорочення. Ми зробили навпаки – виплатили дві зарплати у якості бонусу, а за місяць підвищили оплату в середньому на 30%». Цей крок, за словами керівника, не просто втримав людей – він сформував новий рівень довіри між роботодавцем і працівником.
Результати вражаючі: «Більшість працівників, які виїхали за кордон, згодом повернулися попри небезпеку, що зберігається досі», – зазначив Наумов. Така модель – це відповідь на ключове питання «Як зберегти команду в умовах невизначеності?».
Кадровий дефіцит залишається проблемою – в банку відкрито понад 800 вакансій. Але замість очікування зовнішніх рішень, компанія інвестує у внутрішній резерв та звертається до різних груп: «Ми працюємо з жінками, ветеранами, студентами, навіть з дитсадками». Ощадбанк також фінансує ветеранські стартапи, підтримує реабілітаційні програми та активно впроваджує інклюзивні HR-практики.
Кейс Ощадбанку показує, як у кризі формується новий соціальний контракт: роботодавець інвестує в людину, і люди залишаються, навіть коли легше поїхати. Це не просто утримання персоналу – це побудова довгострокової спроможності.
Від практики в бізнесі – до національного тренду
У процесі відновлення України особливої ваги набувають не лише державні програми, а й ініціативи, які виникли у відповідь на виклики в бізнесі, але поступово перетворюються на загальнонаціональні тренди. Однією з таких є концепція активного довголіття – як стратегія підтримки стійкого ринку праці, а також продовження активного, здорового й професійного життя на всіх етапах життя.
На панелі Юлія Берещенко, директорка із сталого розвитку бізнесу та зв'язків з інвесторами агропромхолдингу «Астарта-Київ», поділилася досвідом, як компанія, що працевлаштовує понад 7 тисяч людей і працює у 62 місцевих громадах, реалізує ці підходи системно: «Ми закладаємо культуру довгого, усвідомленого професійного життя не лише для людей старшого віку, а з першого дня – від молодого фахівця до досвідченого професіонала. Такий підхід поєднує підтримку фізичного й ментального здоров’я, безперервне навчання, наставництво, гнучкі кар’єрні траєкторії та роботу із упередженнями, і стає умовою економічної стійкості та довголіття, як компанії, так і громад та держави загалом. А вже на основі такого практичного досвіду у партнерстві з Міністерством соціальної політики України ми розробляємо програму Активного довголіття як частину Демографічної стратегії 2040».
Разом – не гасло, а робоча модель
Насамкінець хотів би згадати кілька цифр. На події KPMG в Римі ми провели експрес-опитування серед її учасників. У ньому взяли участь близько пів сотні керівників у бізнесі, інвесторів, представників міжнародного істеблішменту. 97% респондентів висловили впевненість у довгостроковому економічному успіху України, лише 3% – повну недовіру. На думку більшості, після війни варто зосередитись на реінтеграції працівників (37,2%) та підтримці підприємництва (30,2%). У сфері освіти перше місце посіла професійна освіта (31,1%), далі – підприємництво (17,8%), STEM і мистецтво (по 13,3%).
Як директор, що супроводжує державу, бізнес і міжнародних донорів у процесі відновлення України в межах напряму IDAS, я переконаний: головне завдання сьогодні – перетворити виклики на можливості системного зростання. Гості дискусії у Римі показали, що дієві рішення вже існують: лише в межах ініціативи Skills Alliance понад 215 тисяч українців пройшли перепідготовку, а понад тисяча держслужбовців завершили навчання з основ ШІ. Водночас бізнес, як показав кейс Ощадбанку, готовий не лише говорити про інклюзію, а впроваджувати її: 16 тисяч працівників отримали медичне страхування, відкрито 23 інклюзивних відділення, і навіть створено гімн банку за допомогою ШІ.
Тож Україна вже має потужні партнерства, амбітні програми та людський потенціал. Наступний крок – масштабування рішень, які довели свою ефективність, і створення моделей, адаптованих до українських реалій. Відновлення – це не тимчасовий етап. Це наша нова стратегія сталого розвитку. У той час, коли обстріли ще не затихли, ми вже маємо будувати ринок праці після війни. Не лише відновлювати країну, а переосмислювати її. Бо праця – це не лише економіка, а гідність і наше майбутнє.
