Корпоративне шахрайство — це не лише проблема фінансових втрат, але й загроза довіри до бізнесу, яка здатна зруйнувати репутацію компанії та поставити під сумнів її майбутнє. Дослідження «Глобальні профілі шахрая: Ворог всередині» (англ. Global Profiles of the Fraudster: The Enemy Within) від KPMG показує, що сучасний корпоративний шахрай — це не завжди той, кого легко запідозрити. Часто це досвідчені, поважні співробітники з багаторічним стажем, які користуються високою довірою.
Яким є типовий корпоративний шахрай?
За даними дослідження, типовий шахрай — це чоловік віком від 36 до 55 років (37% випадків), який працює в компанії понад 6 років (65% випадків). Більшість із них — чоловіки (81%), хоча жінки також залучені до шахрайства (12%). Часто це керівники середньої або вищої ланки — виконавчі директори (7%), топ-менеджери (30%), менеджери середньої ланки (24%), що підкреслює важливість належного контролю на всіх рівнях управління.
Що мотивує шахраїв?
Основні мотиви шахрайства включають просту фінансову вигоду та жадібність (найчастіше — 137 випадків), опортунізм й мотиви «Тому що я можу» (78 випадків), особисті фінансові труднощі та бажання виконати планові показники чи приховати збитки, щоб захистити компанію (по 31 випадку). Цікаво, що лише незначна частина шахраїв вдається до обману через бажання уникнути регуляторного контролю (3 випадки) або перешкодити діяльності компанії (2 випадки).
Ці дані чітко свідчать: найпоширенішим мотивом є не зовнішній тиск, а внутрішнє переконання в безкарності. Коли працівник бачить, що контроль слабкий, а наслідків немає — спокуса перейти межу стає реальною. Опортуністичні дії часто виникають у середовищі, де порушення замовчуються або ігноруються. Показово, що частина випадків пов’язана не з особистим збагаченням, а з прагненням «врятувати» бізнес — тобто шахрайство маскується під лояльність. Це особливо небезпечна зона, адже такі дії можуть виглядати виправданими в очах самих порушників.
Тож боротьба з корпоративним шахрайством має починатися не лише з контролю, а з формування чітких етичних орієнтирів. Потрібно не лише зменшувати можливості для зловживань, а й зменшувати мотивацію: через прозорість, регулярний зворотний зв’язок і послідовну реакцію на порушення. Врешті-решт, сильна корпоративна культура — це не менш ефективний бар’єр, ніж будь-яка система контролю.
Системні вразливості та дистанційна робота
Однією з ключових причин шахрайства є слабкі внутрішні контролі. Згідно з дослідженням KPMG, 76% випадків шахрайства відбувалися через недостатні механізми контролю. Найбільш ризиковими факторами були необмежені повноваження (37% випадків), агресивне середовище продажів (25%), ізольовані умови роботи (23%) та культура страху (17%). Цікаво, що 8% шахраїв працювали з дому під час пандемії, але це не стало основним фактором ризик
Дистанційна робота, попри свою популярність, має обмежений вплив на рівень шахрайства. Лише 5% випадків шахрайства стосувалися дистанційної роботи, що вказує на відносно низький рівень впливу цієї практики на загальний ризик шахрайства. Проте це не означає, що компанії можуть нехтувати заходами безпеки, оскільки віддалена робота створює нові виклики для контролю.
Де відбувається шахрайство і його види
Як визначило дослідження KPMG, шахрайство найчастіше трапляється в операційних підрозділах (32%), а також у фінансовому департаменті та виконавчому офісі (по 25%). Високі показники також фіксуються у відділі закупівель (23%) та бухгалтерії (15%). Це свідчить про концентрацію ризиків у тих зонах, де працівники мають широкий доступ до фінансових і матеріальних ресурсів або можливість впливати на критичні бізнес-процеси.
Серед видів шахрайства переважає привласнення активів (134 випадки), далі — підробка документації (75 випадків) та крадіжка з компанії (61 випадок). Частими залишаються й випадки маніпуляцій з фінансовою звітністю (52), незаконне отримання доходу чи активів (40) та хабарництво/корупція (36).
Ці дані чітко демонструють: шахрайство — це не аномалія, а цілком прогнозований ризик, який виникає саме там, де поєднуються доступ, довіра та слабкий контроль. Найвища концентрація випадків у фінансах, операціях та на рівні топменеджменту свідчить про те, що ключові особи в компанії можуть не лише виявляти, але й потенційно ініціювати зловживання. Саме тому контрольні механізми мають охоплювати не лише «пересічних» співробітників, а й керівництво, яке часто перебуває поза зоною щоденного моніторингу. Без цього жодна система запобігання шахрайству не буде повноцінною.
Український контекст
В українському контексті ситуація з корпоративним шахрайством має свої унікальні виклики. Високий рівень корупції, недостатній рівень прозорості бізнес-процесів та слабкі системи внутрішнього контролю створюють сприятливі умови для зловживань. Багато компаній також стикаються з ризиками шахрайства у сферах закупівель, фінансів та операцій, що підтверджує глобальну тенденцію.
Проте останні роки показують позитивну динаміку: все більше українських компаній інвестують у посилення контролю, впроваджують антикорупційні політики та технологічні рішення для виявлення шахрайства на ранніх етапах. Одним із прикладів можна назвати агропромисловий холдинг АСТАРТА-КИЇВ, що інтегрував цифрові інструменти для моніторингу операційних процесів і підвищення контролю, зокрема систему AgriChain. Як зазначається у відкритих джерелах, це дало змогу компанії вчасно виявляти відхилення в даних та зменшити ймовірність внутрішніх зловживань.
Як запобігти шахрайству?
Щоб зменшити ризики шахрайства, компаніям варто впроваджувати комплексні превентивні заходи, зокрема:
- Посилення внутрішнього контролю — регулярні аудити, чіткі процедури та обмеження повноважень.
- Формування етичної корпоративної культури — “нульва” толерантність до шахрайства, підтримка прозорості та відкритого обговорення проблем.
- Використання сучасних технологій — аналіз даних, штучний інтелект та моніторинг транзакцій.
- Підвищення прозорості — регулярна перевірка постачальників та контроль великих транзакцій.
- Навчання персоналу — постійне підвищення обізнаності про ризики шахрайства.
Шахрайство — це завжди ризик для бізнесу, але належний контроль, прозорість процесів та інвестиції в новітні технології можуть значно зменшити ці ризики. Корпорації, які активно впроваджують такі заходи, створюють не лише захист від шахрайства, але й довгострокову стійкість у конкурентному бізнес-середовищі.
