Огляд судової практики з податкових питань

Пропонуємо до вашої уваги огляд цікавих судових рішень з податкових питань за I квартал 2025 року:

1. Кваліфікація орендних платежів як роялті 
2. Оподаткування дивідендів, виплачених на користь нерезидента (критерій постійного представництва) 
3. Оподаткування відсотків, виплачених на користь нерезидента (критерій бенефіціарного власника) 
4. Нереальність здійснених господарських операцій
5. Оподаткування активів, отриманих в результаті виділу

Ситуація:

Податковий орган визнав операцію компанії з оренди виробничого обладнання у нерезидента (Польща) як таку, що підпадає під оподаткування «роялті» та, відповідно, донараховав компанії зобов'язання з податку на доходи нерезидентів, а також зобов’язання з ПДВ щодо використання обладнання в неоподаткованих операціях.  

Позиція суду:

Верховний Суд підтримав позицію податкового органу з огляду на наступне: 

• Доходи у вигляді орендної плати, виплачені на користь нерезидента, мають оподатковуватись за ставкою 10%, що встановлено у Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування.
• Компанія самостійно визначила вид доходу від оренди обладнання як «роялті» за період, що слідує за періодом перевірки податковим органом.
• Компанія, відповідно до умов договору оренди, передає частину отриманого обладнання третій стороні. З моменту передачі орендованого обладнання іншим суб'єктам господарювання компанія не використовує орендоване обладнання у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, відтак, у неї виникає обов'язок щодо нарахування компенсуючого ПДВ.

Джерело: Постанова Верховного суду від 13.02.2025 р. за справою № 300/4869/23 

Ситуація:

Податковий орган оскаржив застосування компанією зменшеної ставки податку на доходи нерезидента (5%), стверджуючи, що в отримувача доходу (нерезидента) є постійне представництво на території України.

Позиція суду:

Суд апеляційної інстанції підтримав позицію податкового органу з огляду на наступне: 

• Уповноважена особа нерезидента на підставі довіреності мала широке коло повноважень, зокрема придбавати майно, укладати договори щодо інвестиційної, фінансової та іншої діяльності, без необхідності погодження своїх дій з номінальними директорами нерезидента.
• Уповноважена особа створює основне джерело доходів для нерезидента та діє від імені нерезидента на території України, в той ж час, є посадовою особою української компанії.
• Діяльність уповноваженої особи співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину з огляду на те, що фактичним видом діяльності нерезидента є управління інвестиціями та фінансування (купівля-продаж корпоративних прав, прийняття рішення про виплату дивідендів та прийняття інших організаційно-розпорядчих рішень, безпосереднє керування грошовими потоками).
• Нерезидент здійснював свою діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді особи, іншої ніж агент з незалежним статусом, яка мала та використовувала повноваження укладати значні правочини від імені нерезидента.

Джерело: Постанова Сьомого апеляційного суду від 15.01.2025 р. за справою № 600/6890/23-а

Ситуація:

Компанія застосовувала зменшену ставку оподаткування щодо виплачених відсотків за договором позики на користь нерезидента-засновника (Кіпр). Податковим органом було встановлено, що управління нерезидентом здійснюється з України, а характер діяльності нерезидента є посередницьким та, відповідно, донараховано зобов’язання з податку на доходи нерезидента за ставкою 15%.

Позиція суду:

Верховний Суд частково підтримав позицію компанії, оскільки: 

• Верховний Суд підтримав позицію податкового органу з огляду на наступне: 
• Нерезидент-отримувач відсотків (Кіпр) не провадив власної господарської діяльності (не мав співробітників, окрім директорів, не здійснював торгової діяльності, не надавав послуг) та не мав відповідних ресурсів. Реєстрація нерезидента та надання послуг щодо забезпечення функцій директора та секретаря здійснювались третьою стороною.
• Управління нерезидентом-отримувачем відсотків (Кіпр) фактично здійснювалось з України кінцевим бенефіціарним власником та особою, яка уповноважена надавати вказівки третій стороні щодо надання адміністративно-управлінських послуг.
• Суми отриманих (від юридичної особи - резидента Британських Віргінських Островів) та наданих позик нерезидентом-отримувачем доходу (Кіпр) є співставними, тобто, нерезидент здійснював свою фінансову діяльність використовуючи позики від пов`язаної особи-нерезидента. Цей факт свідчить про фінансову несамостійність нерезидента, його неспроможність самостійно, без підтримки з боку пов'язаної компанії, фінансувати інші юридичні особи, та, як наслідок, можливість в подальшому визначати економічну долю отриманого доходу.
• Загальні зобов'язання нерезидента перевищують його активи, що вказує на його фінансову несамостійність та залежність від третіх суб’єктів господарювання для провадження фінансової діяльності.
• Громадянин України одночасно є абсолютним бенефіціарним власником нерезидента-отримувача доходу (Кіпр) та кінцевим бенефіціарним власником української компанії, а також декларує третю сторону-нерезидента (юридичну особу - резидента Британських Віргінських Островів) як контрольовану ним іноземну компанію, що вказує на пов'язаність всіх трьох суб'єктів господарювання, та, як наслідок, їх підконтрольність одній особі - громадянину України.

Джерело: Постанова Верховного суду від 18.03.2025 р. за справою № 500/1744/24

Ситуація:

Податковий орган кваліфікував операції компанії з придбання товарів у контрагентів як нереальні / фіктивні, обґрунтовуючи це тим, що: (і) контрагентами не подавалась фінансова та податкова звітність, (іі) у контрагентів відсутні необхідні умови та ресурси для здійснення таких операцій (основні фонди, складські приміщення, трудові ресурси), (ііі) фіктивна діяльність контрагентів підтверджена судовими вироками у кримінальних справах.

Позиція суду:

Верховний Суд підтримав позицію податкового органу та судів попередніх інстанцій з огляду на наступне:

• Первинні документи, надані компанією, не відповідають законодавчим вимогам і містять підписи осіб, які визнали свою непричетність та фіктивний характер їхньої діяльності.
• Оцінка документів здійснена з врахуванням обставин щодо відсутності у контрагентів компанії необхідних для здійснення господарських операцій умов та ресурсів, не відповідності номенклатури товарів та відсутності у зв`язку з цим джерела походження товару.
• Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені  на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Джерело: Постанова Верховного суду від 29.01.2025 р. за справою № 804/4134/18

Ситуація:

Компанія здійснила реорганізацію шляхом виділу підприємств з її складу та передачу виділеним підприємствам частини майна компанії (запасів) та частини зобов'язань, що не входять до складу статутного капіталу (поточної кредиторської заборгованості по довгостроковим зобов'язанням). Податковий орган стверджував, що операції з виділу призводять до зростання власного капіталу та, відповідно, донараховав компанії зобов’язання з податку на прибуток. 

Позиція суду:

Верховний Суд частково підтримав позицію компанії з огляду на наступне:

• Виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
• Первинні документи (акти приймання-передачі товару) щодо виділу з компанії нових підприємств і передачі їм товару та кредиторської заборгованості підтверджують передачу компанією активів виділеним підприємствам.
• Висновки податкових органів про документальне оформлення операцій з виділення, яке не створювало реальної зміни активу та пасиву компанії в розумінні передачі частини майна, прав і обов`язків, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ґрунтуються виключно на основі податкової інформації відносно новоутворених суб`єктів господарювання.

Джерело: Постанова Верховного суду від 20.03.2025 р. за справою № 160/9197/24

KPMG в Україні може допомогти в аналізі діяльності вашої компанії на предмет наявності податкових ризиків, а також виявлення способів їх зменшення та їх практичної реалізації. Якщо у вас будуть будь-які запитання, будь ласка, звертайтесь до нас.