Як оплачувати лікарняні сумісникам

Джерело: LIGA ZAKON

Згідно норм Кодексу законів про працю України, у працівників є можливість працювати одночасно на декількох підприємствах. Вони самостійно обирають котре з місць роботи вважатиметься основним та повідомляють про це свого роботодавця у заяві про прийом на роботу. Всі інші місця роботи, без обмежень у кількості, вважатимуться сумісництвом. Незалежно від виду місця роботи, за працівниками зберігаються всі соціальні гарантії, права та обов’язки.

Однак з 1 січня 2023 року до 3 квітня 2025 року діє виключення, що стосується оплати тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Пенсійного фонду України (ПФУ) для сумісників. 

За лікарняними листками, що видані за цей період, можна отримати фінансування з ПФУ тільки за одним із місць роботи — основним чи сумісництвом. При цьому ПФУ у своєму листі визначає першочерговість реалізації права застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності та допомогу по вагітності за основним місцем роботи (Лист ПФУ від 16 січня 2023 року №1468-1025/Я-03/8-2800/23). Для проведення таких нарахувань суміснику необхідно підтвердити, що за основним місцем роботи йому не нараховували допомогу по тимчасовій непрацездатності з зазначенням підстави відмови.

Таким документом підтвердження може бути:

• копія протоколу про відмову в призначені допомоги;
• повідомлення про відмову в призначені допомоги;
• витяг з наказу або копія наказу з основного місця роботи (ст. 22 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

При цьому нарахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом можна лиш у випадку, якщо працівнику відмовили в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи з причини перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці чи додатковій відпустці у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи. 

У всіх інших випадках, що передбачені в ст. 16 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», допомога не призначається ні за основним місцем роботи, ні за сумісництвом.

До таких причин відносяться:

• травма, одержана при вчинені застрахованою особою кримінального правопорушення;
• навмисне завдання шкоди власному здоров’ю;
• перебування під арештом або проведення судово-медичної експертизи;
• примусове лікування, призначеного за судовим рішенням;
• травма або захворювання, отримані внаслідок алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;
• листок непрацездатності визнано необґрунтованим;
• порушення режиму, встановленого лікарем.

Важливо: якщо працівнику відмовили за основним місцем роботи у наданні допомоги з причин зазначених вище, за сумісництвом така допомога також не надається.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності через захворювання або травму, не пов’язану з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок роботодавця, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №440 від 26 червня 2015 року.

Згідно з п. 2 цього Порядку, така оплата здійснюється як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Підставою для оплати є:

• Для основного місця роботи — оригінал листка непрацездатності, виданий в установленому порядку.
• Для роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріплена печаткою за основним місцем роботи, або електронна копія листка непрацездатності.

При отриманні листка непрацездатності роботодавець має перевірити правильність його заповнення, а також з’ясувати, чи нема підстав у відмові допомоги по тимчасовій непрацездатності. Якщо таких немає, лікарняний має бути оплаченим за місцем роботи за сумісництвом.

Рішення щодо оплати лікарняного має бути прийнято у визначені строки:

• впродовж 10-ти робочих днів — для звичайного лікарняного;
• впродовж 3-х робочих днів — для лікарняного у зв’язку з вагітністю та пологами.

Дані строки є актуальними з дня  отримання документів від працівника або якщо це електронний листок непрацездатності — з дня, коли документ отримає статус «готовий до сплати».

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається працівникові не пізніше п’яти днів після прийняття відповідного рішення (п. 1 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Варто звертати увагу на те, що згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ №1266 від 26 вересня 2021 року, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (або допомоги по вагітності та пологах)  у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо у працівника протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж становить менше шести місяців, то допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, а допомога по вагітності та пологах — не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (п. 29 Порядку). Тому для виконання цього порядку та уникнення завищеного нарахування розміру допомоги рекомендується, щоб сумісник додатково надавав розрахунок середнього заробітку з основного місця роботи.

При отриманні листка непрацездатності від сумісника роботодавець має отримати додаткові документи, що підтверджують призначення чи відмову в призначенні виплати за основним місцем роботи та розрахунок середньої заробітної плати для призначення лікарняного за основним місцем роботи. У решті процедура нарахування та виплата лікарняних сумісникам така ж, як і у працівників з основним місцем роботи.