Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових судових рішень з податкових питань за IV квартал 2024 року:
- Нереальність здійснених господарських операцій
- Оподаткування витрат на корпоративний захід
- Реалізація продукції за ціною нижче собівартості
- Дисконтування кредиторської заборгованості
- Капіталізація фінансових витрат у первісну вартість обладнання
- Визнання податкового кредиту з ПДВ за операцією, що звільнена від оподаткування
1. Нереальність здійснених господарських операцій
Ситуація:
Податковий орган визнав операції компанії з придбання товарно-матеріальних цінностей нереальними/безтоварними через (і) відсутність звітування з боку контрагентів, (іі) відсутність у них прав на нерухоме майно, достатніх основних засобів та трудових ресурсів, (ііі) наявність незавершеного кримінального провадження проти контрагентів.
Позиція суду:
Верховний Суд підтримав позицію компанії, зазначивши:
Первинні документи відображають зміст господарських операцій, їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов'язаність операцій з господарською діяльністю та подальше використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності компанії.
Податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом.
Джерело: Постанова від 24 жовтня 2024 року за справою №280/8788/21
2. Оподаткування витрат на корпоративний захід
Ситуація:
Компанія включила до складу своїх податкових витрат кошти, витрачені на компенсацію послуг з проведення мотиваційної поїздки своїх менеджерів за кордон, а також визнала відповідний податковий кредит з ПДВ. Але податкові органи оскаржили відповідний податковий кредит з ПДВ, а також кваліфікували такі витрати компанії як додаткове благо для працівників, що підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором.
Позиція суду:
Верховний Суд підтримав позицію компанії, зважаючи на:
Компанією правомірно включено до складу податкових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми компенсації послуг з проведення конференції за кордоном, оскільки такі витрати пов'язані із господарською діяльністю компанії, а також підтверджені належними первинними документами, зокрема договором, програмою, наказом, копіями квитків на транспорт та відвідання виставки, звітами про проведення ділової зустрічі, актами приймання-передачі послуг.
Після відвідування конференції компанія реалізувала продукцію, яка принесла прибуток, а працівники відділу збуту, які досягли високих показників продажу продукції, були премійовані.
Визначальною ознакою доходу платника податку, зокрема у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану такого платника. Та обставина, що внаслідок надання оплачених благ частково задовольняються і особисті потреби, сам по собі не є достатньою підставою для визнання таких благ додатковим благом.
Додаткове благо, яке пов`язане із виробничими силами і не направлене на економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а фактично є витратами на утримання підприємства, не підлягає оподаткуванню ПДФО, військовим збором та на нього не нараховується ЄСВ.
Джерело: Постанова від 18 грудня 2024 року за справою №816/1360/18
3. Реалізація продукції за ціною нижче собівартості
Ситуація:
Податкові органи нарахували зобов’язання з ПДВ на суму перевищення собівартості продукції над цінами реалізації, оскільки компанія в деяких окремих випадках реалізовувала власну продукцію за цінами, нижчими за собівартість.
Позиція суду:
Верховний Суд частково підтримав позицію компанії, оскільки:
Податковими органами не досліджувалася реалізація власної продукції компанією за період перевірки, не встановлювався порядок формування компанією собівартості такої продукції та не встановлювався склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції.
Висновки про реалізацію компанією власної продукції за цінами нижче за собівартість зроблені контролюючим органом вибірково, за окремі періоди та лише на підставі субрахунків 901 «Собівартість готової продукції» та 701 «Дохід від реалізації готової продукції», що не може свідчити про реалізацію продукції за цінами нижчими за витрати на їх придбання (без відповідного аналізу господарської діяльності компанії).
Джерело: Постанова від 13 листопада 2024 року за справою №0340/1511/18
4. Дисконтування кредиторської заборгованості
Ситуація:
У 2018 році компанія отримала позику від Корпоративного інвестиційного фонду (КІФ) терміном на один рік. Термін погашення такої заборгованості щорічно подовжувався. Податкові органи кваліфікували таку заборгованість як довгострокову і, відповідно, здійснили розрахунок вартості майбутніх платежів (фінансового доходу від дисконтування суми заборгованості) на користь позикодавця, а також розрахунок амортизації дисконту та балансової вартості отриманої позики.
Позиція суду:
Верховний Суд підтримав позицію компанії, оскільки:
Згідно з П(С)БО, дисконтуванню підлягають довгострокові зобов’язання.
Для визнання заборгованості, строк погашення якої на дату балансу становить менше 12 місяців, довгостроковою, необхідне одночасне виконання двох умов: 1) первісний строк погашення повинен перевищувати 12 місяців; 2) до затвердження фінансової звітності має бути укладена угода про пролонгацію (переоформлення) на строк понад 12 місяців.
У даній ситуації первісний строк погашення заборгованості не перевищував 12 місяців, що підтверджує її короткостроковий характер, визначений сторонами договору. Надалі додатковими угодами строк погашення двічі подовжували, але щоразу він залишався меншим за 12 місяців.
Джерело: Постанова від 05 грудня 2024 року за справою №640/20409/21
5. Капіталізація фінансових витрат у первісну вартість обладнання
Ситуація:
Компанія придбала в нерезидента обладнання, зокрема функціональну лінію для виробництва опалубки, а також здійснювала будівництво окремих активів із залученням українських підрядників. Незавершене будівництво компанія кваліфікувала як «кваліфікаційні активи» та капіталізувала частину відсотків за позикою, отриманою для фінансування такого будівництва.
Податкові органи перерахували суму капіталізованих відсотків, включивши в розрахунок обладнання, придбане в нерезидента, та збільшивши коефіцієнт, використаний для визначення суми капіталізації.
Позиція суду:
Верховний Суд підтримав компанію, аргументуючи це так:
Капіталізація витрат застосовується лише до тих фінансових витрат, яких компанія могла б уникнути, якби не здійснювала витрати на створення кваліфікаційного активу.
Обладнання, придбане у нерезидента, не відповідає визначенню кваліфікаційного активу, оскільки його створення відбувалося поза балансом компанії. Таким чином, компанія отримала від нерезидента готову продукцію.
Під час розрахунку фінансових витрат, що підлягають капіталізації, податкові органи всупереч наведеному в методичних рекомендаціях прикладу розрахунку середньозваженої суми витрат (інвестицій), застосували невірний зважений коефіцієнт за другий місяць розрахункового періоду.
Джерело: Постанова від 05 грудня 2024 року за справою №640/20409/21
6. Визнання податкового кредиту з ПДВ за операцією, що звільнена від оподаткування
Ситуація:
Компанія придбала обладнання для вдосконалення лінії транспортування, до складу якого входило програмне забезпечення. Податкові органи кваліфікували програмне забезпечення як окремий об’єкт постачання, що підлягає звільненню від оподаткування ПДВ. У зв’язку з цим вони оскаржили право компанії на часткове включення до податкового кредиту з ПДВ сум, які стосуються такого програмного забезпечення.
Позиція суду:
Верховний Суд підтримав позицію компанії, оскільки:
Програмне забезпечення є невід’ємною частиною обладнання, необхідною для його роботи, і не може використовуватися окремо. Відповідно, таке обладнання не може розглядатись як окремий об’єкт постачання.
У договорі відсутні посилання на узгоджений сторонами порядок розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Джерело: Постанова від 05 грудня 2024 року за справою №640/20409/21
KPMG в Україні готова надати експертну підтримку в аналізі діяльності вашої компанії для оцінки можливих податкових ризиків, а також виявлення способів їх зменшення та практичної реалізації. Якщо у вас виникнуть запитання або потреба в консультації, будь ласка, звертайтесь до нас.
