Огляд судової практики з податкових питань

1. Оподаткування ПДВ операцій з продажу продукції нижче собівартості.
2. Оподаткування суми знижки від звичайної вартості товару як додаткового блага фізичної особи.
3. Правомірність відображення у складі витрат вартості списаних запчастин та інших матеріалів.
4. Достатність підстав для проведення фактичної податкової перевірки.
5. Оподаткування плати нерезиденту за надані транспортно-експедиційні послуги.

Ситуація: Компанія здійснювала продаж продукції власного виробництва за ціною нижче її собівартості, що оскаржили податкові органи. Компанія стверджувала, що діяла відповідно до ПКУ та наголошувала, що податковий орган не довів належним чином факт реалізації продукції за цінами, які не відповідають рівню звичайних/ринкових.

Позиція суду: Верховний Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:

1. Ціна господарської операції, визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено протилежне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

2. Зі свого боку, ринковою ціною може бути: (1) договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; (2) ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

3. Перед тим як досліджувати наявність чи відсутність ділової мети, насамперед необхідно дослідити питання доведеності того факту, що ціна реалізації самостійно виготовлених товарів не відповідає звичайним/ринковим цінам.

4. Обoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на податковий орган. 

5. Відсутність доказів звернення податкових органів до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення процедури з`ясування рівня звичайних цін відповідно до презумпції ринкової ціни угоди. 

Джерело: Постанова Верховного суду  № 200/773/20-а від 26 березня 2024 року

Ситуація: Податковий орган кваліфікував як надання додаткового блага у вигляді знижки продаж компанією транспортного засобу за балансовою вартістю, що була суттєво вища за фактичну ціну продажу. Таким чином, за результатами перевірки, податковий орган донараховав додаткові податкові зобов’язання з ПДФО та військового збору.

Позиція суду: Верховний Суд підтримав позицію податкових органів з огляду на наступне:

1. Індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу. 

2. У випадку надання додаткового блага компанія набуває статусу податкового агента щодо фізичної особи (виникає обов`язок нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, ПДФО протягом трьох днів з дня вчинення операції з індивідуальною знижкою).

3. Єдиним документальним підтвердженням оціночної вартості проданого автомобіля, реалізованого компанією фізичній особі, є його балансова вартість на дату продажу.

4. Відчуження транспортного засобу компанією на користь фізичної особи за суттєво нижчою ціною свідчить про те, що компанія надала фізичній особі додаткове благо у вигляді суми знижки від звичайної вартості товару, індивідуально призначеної для такого платника податку.

Джерело: Постанова Верховного Суду № 320/3024/22 від 2 травня 2024 року

Ситуація: Компанія включила до складу витрат вартість списаних запасних частин та інших матеріалів, оскільки проведення таких заходів здійснювалось з метою поточного ремонту транспортних засобів та їх технічного обслуговування, що відображено в обліку на підставі відповідних первинних документів. Такий підхід був оскаржений податковими органами, що вказували на недостатність документального підтвердження необхідності списання матеріалів.

Позиція суду: Верховний Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:

1. Відповідно до П(С)БО, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

2. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта у робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

3. Відсутність певних документів, які не віднесені законодавством до первинних, а оформлення яких передбачено нормативно-правовими актами щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів і спеціальних машин, не може беззаперечно свідчити про наявність складу саме податкового правопорушення. Норми, на порушення яких посилається податковий орган, застосовуються саме для цілей списання пневматичних шин та акумуляторних батарей, проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, проте останні не визначають порядок й право платника податків на віднесення до складу витрат платежів, що здійснюються для підтримання об`єктів у робочому стані.

4. Списання запасних частин та інших матеріалів, належним чином відображено компанією в обліку на підставі актів про списання, які фіксують факти здійснення відповідних операцій та є первинними документами в розумінні законодавства.

Джерело: Постанова Верховного суду № 821/1419/17 від 4 червня 2024 року 

Ситуація: Податковий орган призначив проведення фактичної перевірки компанії щодо дотримання вимог законодавства у сфері обігу та реалізації пального на підставі пп. 80.2.5 ПКУ. Компанія не допустила податковий орган до перевірки вказуючи на оформлення наказу з порушеннями, а саме: наказ не містить конкретних причин для проведення податкової перевірки або ж конкретних правопорушень здійснених компанією, а також доказів на підтвердження інформації про такі правопорушення.

Позиція суду: Верховний Суд підтримав позицію податкових органів з огляду на наступне:

1. Пп. 80.2.5 ПКУ передбачає дві самостійні умови для проведення фактичної перевірки у визначеній цією нормою сфері: отримання інформації про порушення вимог законодавства та/або здійснення функцій, визначених законодавством у цій сфері. Кожна з цих підстав може застосовуватися окремо або разом.

2. У наказі на проведення перевірки поряд із зазначенням правової підстави пп. 80.2.5 ПКУ міститься посилання на доповідну записку, що є фактичною підставою на проведення перевірки, із наведенням її реквізитів: реєстраційного номеру та дати.

3. Відсутність детальної конкретизації у наказі не є істотним порушенням, що могло б зробити його протиправним.

4. Посилання у наказі на проведення перевірки на доповідну записку з її реквізитами є достатнім обсягом інформації відповідно до п. 81.1 ПКУ і підтверджує існування фактичної підстави для перевірки — отримання інформації про можливе порушення компанією законодавства щодо оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі.

Джерело: Постанова Верховного суду №280/1431/23 від 28 травня 2024 року

Ситуація: Компанія не погоджується з думкою податкових органів щодо необхідності нарахувати та сплатити податок з доходів нерезидента за отримані транспортно-експедиційні послуги.

Позиція суду: Верховний Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:

1. Плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування не є об`єктом оподаткування згідно з пп. 141.4.1 ПКУ (є доходами у вигляді виручки).

2. Податковим органом не прийнято до уваги зміст договору на транспортне-експедиційне обслуговування, зокрема: текст договору не містить умов фрахту, оплати фрахту тощо; передбачено право нерезидента-експедитора залучати для виконання замовлення клієнта третіх осіб.

3. Компанія не повинна була надавати довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Джерело: Рішення Окружного адміністративного суду  № 400/7021/21  від 26 березня 2024 року