«Україна не може існувати виключно за рахунок грантів і допомоги»

За 16 місяців війни ми навчились розповідати про результати діяльності галузі та компанії за принципом «до повномасштабної війни» та «під час війни». Водночас з надією готуємося до наступного етапу – «після перемоги». 

Наслідки повномасштабного вторгнення в Україну привели до руйнування всієї інфраструктури аграрної галузі – від блокування морських і річкових перевезень та втрати врожаю до замінування земель, знищення виробничих підприємств, втрати через те, що елеватори з зерном залишились на окупованих територіях. Тому 2023 рік ми почали з аналізу збитків та наслідків повномасштабної війни у 2022 році.

Тим не менш, нам вдалось стабілізувати фінансовий стан компанії в результаті домовленості з банками у рамках standstill defacto. Зараз ми формалізуємо стадію реструктуризації.

Більш того, у 2022 та 2023 роках ми були змушені інвестувати для забезпечення експорту. Не без допомоги партнерів, за що їм велика подяка, а саме: USAID, які допомагають нам збільшити вагонний парк, та EKF, які фінансують створення млина та повноцінного елеватора в межах нової філії, але здебільшого власним коштом ми будуємо перевантажувальний термінал в Ізмаїлі – альтернативу потужностям Миколаївського порту. 

Створювати бізнес-плани та прораховувати cash flow у поточних умовах майже неможливо через непередбачуваність подій. Рішення продовжувати будівництво терміналу в Ізмаїлі було вимушеним з огляду на блокування порту в Миколаєві, через який ми зазвичай здійснювали експорт. Будівництво розпочав мій батько – власник та керівник компанії ще у травні 2022 року. Мені довелось цей проєкт завершувати, коли я очолив компанію 4 серпня після загибелі обох батьків унаслідок обстрілу Миколаєва російськими окупантами. 15 вересня ми завершили першу чергу будівництва. Згодом почали вантажили баржі на Дунаї для експорту українського збіжжя альтернативним шляхом. Таким чином, своїми зусиллями ми змогли забезпечити мінімальний рівень експорту: спочатку близько 100 тисяч тон на місяць, зараз – вдвічі більше. У травні вдалося експортувати майже 200 тисяч тон, що становитиме близько 20% від обсягу експорту по Дунаю і близько 7% від загального експорту з України.

За статистикою, ми говоримо про 7 млн гектарів української землі, яка замінова через повномасштабну війну – це 20% від землі, яка використовувалась для вирощування зерна. А це приблизно 25 млн тон додаткового надходження експорту з України, що дорівнює приблизно імпорту всім країнам Північної Африки. Існує військове правило, яке говорить про те, що один день війни – це один місяць розмінування. Тобто вже зараз питання розмінування буде стояти в Україні гостро ще близько 30 років.

Ми розпочали такий масштабний проєкт змін. Чому?

По-перше, тому що через війну штат компанії скоротився на 40% в наслідок окупації, релокації мобілізації та з інших причин. З 6 000 співробітників, які працювали в «НІБУЛОНі» до війни, наразі задіяно близько 4 000. По-друге, ми розуміємо, що маємо змінюватися так само, як змінюється країна у сенсі цифровізації, тим більше, що світ вже не буде таким, яким був до повномасштабної війни.

Технології мають посилити бізнес за рахунок автоматизації, оптимізації і збільшення ефективності бізнес-процесів. Технології мають допомогти ефективно змінити процеси на різних рівнях організації. Ми мусимо пройти шлях цифрової трансформації, адже саме зараз це є на часі як з точки зору готовності людей, так і з огляду на поточні умови в країні.

Проєкт цифрової трансформації, який ми робимо спільно з вами, експертами практики впровадження та підтримки ERP-систем та інформаційних технологій, KPMG в Україні, включає аналіз наявної організаційної структури та поетапний план змін, які ми очікуємо завершити у 2024 році. Зміни наскрізно стосуються майже всіх департаментів. Це не просто зміна системи, це зміна і культури, і дисципліни, і підходів, до яких ми підходимо системно та ґрунтовно. Кроки, які розроблені у рамках проєкту, працюватимуть на досягнення головної мети – покращити та автоматизувати управлінський контроль, пришвидшити передачу даних, автоматизувати рутинні ручні процеси, що дозволить нам змістити фокус уваги на ґрунтовний аналіз даних для прийняття ефективних рішень. 

Станом на зараз, коли війна триває, пріоритетом залишається відбудова та відновлення аграрної інфраструктури, стан якої зараз дуже впливає на виробництво, собівартість нашої продукції та, як слідство, прибутковість сектора. Зараз аграрний бізнес збитковий через наслідки війни – логістику, втрати та пошкодження, які понесли аграрії.

Інша ніша, в яку варто вкладатися, це – технології та автоматизація, від перегляду та перебудови IT-систем до осучаснення виробництва, щоб ставати кращими та сильнішими.

І третє – це гарантії та компенсація політичних ризиків і підтримка бізнесу з боку держави. Політичні ризики не зникнуть раптово після перемоги та повернення територій України, тому державі та бізнесу важливо мати механізми компенсації таких ризиків, щоб приватний сектор зміг залучати кошти для інвестицій, розбудови та створення робочих місць.