Corteva Agriscience – міжнародна науково-дослідницька компанія, що займається сільським господарством. В Україні компанія володіє заводом із виробництва насіння кукурудзи та соняшнику у с. Стасі Полтавської області. Попри складнощі, спричинені воєнною агресією росії проти України, команда Corteva продовжує працювати для покращення життя виробників і споживачів сільськогосподарської продукції. Ми зустрілись з Сергієм Харіним, керівником бізнесу Corteva Agriscience у Східній Європі, аби поговорити про стан галузі сільського господарства під час війни, про перспективи розвитку галузі в Україні з огляду на новий статус кандидата до вступу в ЄС, про науково-технологічний прогрес у галузі та далекоглядні плани та стратегію сталого розвитку компанії до 2030 року. Розмову вела Олена Макаренко, партнерка, керівниця групи форензік та напрямку сталий розвиток та ESG, KPMG в Україні.
- Як би ви оцінили стан української агропромислової галузі зараз, на четвертий місяць війни?
- Під час війни Україна ще раз підтвердила, що вона – ключовий гравець на світовому ринку сільськогосподарської продукції. Що, на вашу думку, має змінитися у ведення політики в агрогалузі?
- Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Як це вплине на галузь? Чи потрібно буде підвищувати стандарти? Що додатково буде вимагатися від галузі?
- Яку підтримку ви зараз отримуєте від держави в період воєнного стану?
- Тобто, ви погоджуєтесь з тим, що гнучкість – це навик, який ми напрацювали та розвинули за останні декілька років? Ви вважаєте це стане конкурентною перевагою?
- За часів пандемії питання цифрових технологій набуло особливої популярності та актуальності, особливо в сільському господарстві. На вашу думку, для фермерів технології наразі актуальні чи зараз гостріше стоїть питання виживання?
- До початку війни ви багато вкладали в соціальні проекти. Мені особливо близьке інвестування в проєкти жінок-підприємниць. Чи продовжуєте ви ці ініціативи зараз?
- На вашу думку, які складові ESG порядку денного будуть мати перевагу після війни – екологічна або соціальна?
- Які галузі, на вашу думку, потребуватимуть найбільшої фінансової підтримки в Україні після війни?
- Які три уроки нам варто вивчити після перемоги України?
Як би ви оцінили стан української агропромислової галузі зараз, на четвертий місяць війни?
Я б оцінив загальний стан агропромислової галузі як «стримано оптимістичний», з урахуванням подій, що відбуваються навколо. За підрахунками, які я чув, Україна має зібрати 65 млн тон зерна. Якщо говорити про стан галузі виробництва сировини, до якої відноситься компанія Corteva Agriscience, то попри військові дії українські фермери здивували світ (черговий раз!) високим відсотком посівів, які вдалося реалізувати в умовах війни. У березні були прогнози, що Україна мала б посіяти менш ніж 50%, але результат вражає – посіяли 85% від минулорічних обсягів на тих полях, які контролює країна. Якщо взяти до уваги, що ми втратили до 20% посівних площ, то це потужний результат. Щодо Corteva Agriscience, то площі, засіяні нашими партнерами, скоротилися, це також стало причиною скорочення ринків збуту насіння, засобів захисту рослин, добрив.
Навесні фермери почали сіяти культури, які вимагають менших матеріальних ресурсів на період їх посіву. Наприклад, кукурудза вимагає багато добрив, тому зменшувалися посіви кукурудзи. ЇЇ заміняли соєю, іншими культурами. Соняшник також вимагає менше добрив, ніж кукурудза, а це дозволяє вийти на хороший врожай та отримати прибуток з гектара землі. По продажах насіння соняшника ми це відчули. Українські агровиробники відрізняються вмінням бути гнучкими та швидко переорієнтовуватися. Кожен фермер рахує та вирішує тут і зараз, що сіяти та яке насіння закуповувати.
Зменшення обсягів кредитування та передплатні контракти з боку постачальників ускладнили діяльність агровиробників, в тому числі і нашу. Але навіть при цьому бізнес не зупинився – знайшлись гроші та посів відбувся.
Я б оцінив загальний стан агропромислової галузі як «стримано оптимістичний», з урахуванням подій, що відбуваються навколо. За підрахунками, які я чув, Україна має зібрати 65 млн тон зерна. Якщо говорити про стан галузі виробництва сировини, до якої відноситься компанія Corteva Agriscience, то попри військові дії українські фермери здивували світ (черговий раз!) високим відсотком посівів, які вдалося реалізувати в умовах війни.
Варто звернути увагу на агропереробну галузь, яка в Україні недорозвинута. Тобто країна вирощує та експортує зерно так само, як Саудівська Аравія качає нафту та продає її. А чому б не розвивати саме агропереробну галузь, глибоку переробку сировини, інші напрямки підвищення вартості отриманої сировини, тощо?
Під час війни Україна ще раз підтвердила, що вона – ключовий гравець на світовому ринку сільськогосподарської продукції. Що, на вашу думку, має змінитися у ведення політики в агрогалузі?
На тлі війни гостро відчувається логістичне та інфраструктурне питання – порти заблоковані, а експортні залізничні шляхи обмежені. В Україні багато років відсутня диверсифікація транспортної інфраструктури, в тому числі майже немає річкової інфраструктури, яка могла б стати зараз у нагоді при транспортуванні врожаю річковими каналами, які в Україні були на початку свого відновлення.
При цьому у країни незрівняний потенціал. Варто звернути увагу на агропереробну галузь, яка в Україні недорозвинута. Тобто країна вирощує та експортує зерно так само, як Саудівська Аравія качає нафту та продає її. А чому б не розвивати саме агропереробну галузь, глибоку переробку сировини, інші напрямки підвищення вартості отриманої сировини, тощо? На другому місці після США у частині експорту сільськогосподарської продукції за вартісним показником йдуть Нідерланди! Попри розміри країни з цієї одиниці географії країна отримує високовартісну сільськогосподарську продукцію, що і робить країну другою в світі.
Ще одна складова – це питання досяжного фінансування шляхом довгострокового кредитування та наявність землі як товару для цього. Мають запрацювати ті ж механізми кредитування, як це працює у світі. Сподіваюсь, що поточна ситуація стане поштовхом для появи таких механізмів кредитування та інвестицій, а це збільшить наявність коштів для розвитку бізнесу.
Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Як це вплине на галузь? Чи потрібно буде підвищувати стандарти? Що додатково буде вимагатися від галузі?
Кандидатство означає, що ми маємо рухатися в Євросоюз, а значить приймати стандарти Євросоюзу, а вони там досить жорсткі з точки зору екологічних складових.
Проте сільськогосподарча галузь сильно відрізняється в Україні від, наприклад, Франції або Німеччини – складом та частками культур, які країни вирощують, часткою експорту, а головне – практикою дотацій від держави, яка підтримує та допомагає фермерам отримувати дохід з кожного гектару землі. Якщо українські фермери мали б європейські дотації, технології та фінансову підтримку, ми б були на рівні, якщо не поперед світових лідерів.
Якщо Україна і надалі буде експортувати врожай в країни Північної Африки та Тихоокеанського регіону, а не в Європу, то, мабуть, вимоги ЄС не посиляться. Як тільки ми захочемо піднімати стандарти та продавати продукцію в Європу, то потрібні будуть значні зміни, наприклад, в законодавчому полі, щодо реєстрації засобів захисту рослин за європейськими стандартами.
Всім відомий європейський тренд на екологічність, органічність та заборону технологій генетично модифікованих рослин, який набув популярності і в Україні серед споживачів та залюбки підхоплюється популістами у політичних колах. Технології для вирощування органічної продукції значно дорожчі, їх можна собі дозволити, коли країна забезпечила себе базовими продуктами харчування. Простим словами, якщо ви не їли гарного борщу з українськими котлетами, то морозиво вам не допоможе. Це шлях до певного рівня добробуту в тій чи іншій країні, в тому числі Україні. На сьогодні в Україні виробляється багато органічного, в тому числі, для експорту за кордон.
При цьому, нам пощастило – в Україні надлишок гарних умов для забезпечення їжею не тільки себе, а і світу. Україна спокійно прогодує до півмільярда людей. Ми маємо велику кількість родючих ґрунтів у порівнянні з країнами Європи, вигідне географічне розташування, отже вигідну логістику для імпорту-експорту. Україна – це європейська Бразилія у контексті сільського господарства. У нас буде достатньо можливостей працювати, використовуючи будь-які технології, в тому числі для вирощування та виробництва органічних продуктів харчування.
Яку підтримку ви зараз отримуєте від держави в період воєнного стану?
Як приватний бізнес, ми не отримували та не отримуємо фінансову допомогу від держави. Якщо казати про нематеріальну допомогу, то можу відзначити проактивну реакцію Міністерства аграрної політики та продовольства України, зокрема Тараса Висоцького, заступника міністра, з яким я та інші представники галузі спілкуємося щотижня з перших днів війни. На таких дзвінках ми обговорюємо, а головне вирішуємо нагальні питання галузі. Пан Висоцький відкритий до спілкування, готовий реагувати навіть на SMS у разі потреби. Це гарний та яскравий показник небюрократичної та ефективної роботи. Зменшення бюрократичних процесів – це саме те, до чого треба прагнути після війни.
Звісно, під час спілкування з профільним міністерством не все завжди виходило, як хотілося б, але немає перешкоди живого спілкування з представниками держави, питання вирішуються швидко, а відповіді на запити опрацьовуються тут і зараз.
Тобто, ви погоджуєтесь з тим, що гнучкість – це навик, який ми напрацювали та розвинули за останні декілька років? Ви вважаєте це стане конкурентною перевагою?
Так, погоджуюсь. Попри війну ми всередині компанії та наші акціонери радіємо успіхам, про які я згадував. За роки пандемії ми змогли переналаштуватись на дистанційний формат роботи. У перші тижні війни ми перевезли 73% співробітників та їх родини у безпечні місця. Коли ми на третій тиждень війни закрили питання фізичної безпеки для людей, ми включилися в роботу повноцінно в нових умовах.
Війна уповільнила деякі технологічні процеси, але зупинити науково-технічний прогрес неможливо. Якісь інновації приживуться, якісь ні, але процес розвитку рухається. Доїти корів руками та пахати поле на коні в промислових масштабах вже неможливо. Наприклад, цифрові речі, як дрони або телеметрія – це технології, від яких фермери вже не відмовляться.
За часів пандемії питання цифрових технологій набуло особливої популярності та актуальності, особливо в сільському господарстві. На вашу думку, для фермерів технології наразі актуальні чи зараз гостріше стоїть питання виживання?
Війна уповільнила деякі технологічні процеси, але зупинити науково-технічний прогрес неможливо. Якісь інновації приживуться, якісь ні, але процес розвитку рухається. Доїти корів руками та пахати поле на коні в промислових масштабах вже неможливо. Наприклад, цифрові речі, як дрони або телеметрія – це технології, від яких фермери вже не відмовляться.
Або інший приклад – навчальні відео для фермерів на YouTube, які ми започаткували за часів пандемії, та активно використовуємо зараз для спілкування з фермерами в сезон, коли багато роботи, або як зараз, коли не вистачає палива, щоб доїхати та поспілкуватися особисто. На початку літа ми розпочали проєкт «Агропоради», коли наші фахівці розповідають про важливі моменти в агрономії заздалегідь, даючи час та можливість скорегувати дії на полі. Це все для того, щоб фермери змогли отримати всю необхідну інформацію про технологічні процеси на полі, особливості вирощування культур, використання засобів захисту в умовах, коли всі виїзди дуже обмежені через питання безпеки і проблеми з паливом.
До початку війни ви багато вкладали в соціальні проекти. Мені особливо близьке інвестування в проєкти жінок-підприємниць. Чи продовжуєте ви ці ініціативи зараз?
Так, безумовно, це важлива частина нашої стратегії розвитку. Ми затвердили «Стратегію сталого розвитку» до 2030 року, в якій однією зі складових є програма підтримки та захисту прав жінок. Наприклад, на рівні групи компаній Corteva Agriscience є вимоги до гендерного балансу для різних керівних рівнів, в тому числі прописаний відсоток. В Україні вже другий рік поспіль працює програма TalentA, в якій вже взяли участь понад 100 жінок-фермерок. В рамках програми діють вісім проєктів, які отримали понад 40 тис доларів США фінансової підтримки. Зараз програма стоїть на паузі поки триває воєнний стан, ми дивимося, коли зможемо відновити програму в залежності від розвитку подій.
Інші приклади соціальних проєктів компанії – це допомога самотнім людям через «Let’s help», допомога людям з інвалідністю в Харківській області через організацію «Крізь війну». Долучаємось також до всеукраїнської ініціативи «Сади перемоги», підтримуємо ініціативу створення пекарні «Good Bread», де працюють люди з ментальними проблемами. Якщо казати про гуманітарні проєкти, то з початком війни глобальне керівництво Corteva Agriscience прийняло рішення сформувати фонд для цільової підтримки різних гуманітарних українських проєктів. Ми сформували команду в українському офісі, який опікується фондом та коштами. Команда збирається два рази на місяць, розглядає різні проєкти, затверджує, після чого штаб-квартира робить свою перевірку проєктів та фінансує.
На вашу думку, які складові ESG порядку денного будуть мати перевагу після війни – екологічна або соціальна?
Під час війни соціальна складова вийшла на перший план, бо війна впиває на психологічний, базовий матеріальний стан людей. Проте актуальність екологічного питання у нас в компанії не зникала – ми маємо хімічну складову в наших продуктах, тому питання захисту екології залишається для нас пріоритетом.
Я дуже хотів би, щоб Україна зробила декілька кроків вперед і наздогнала Євросоюз по своїх інфраструктурних проєктах із будівництва транспортних та логістичних шляхів, які за останні 30 років не будувались.
Які галузі, на вашу думку, потребуватимуть найбільшої фінансової підтримки в Україні після війни?
Я думаю, у нас відкриється вікно міцних та потужних можливостей – від відновлення та побудови сучасних міст до масштабних логістичних та транспортних проєктів. Я дуже хотів би, щоб Україна зробила декілька кроків вперед і наздогнала Євросоюз по своїх інфраструктурних проєктах із будівництва транспортних та логістичних шляхів, які за останні 30 років не будувались. Це стосується залізничної, шосейної, портової та авіаційної інфраструктури, яка пов`язує країну від заходу до сходу, з півдня на північ, як кровообіг.
Хочеться вірити в осучаснення державних органів, яке вже почалося за мирних часів на прикладі Міністерства цифрової трансформації та «Дії», а також зміни ментальності у нового покоління, яке приходить працювати до державних установ. Хочеться бачити таких, як Михайло Федорів та його команда, які є лідерами у своїй справі. Такі люди багато чого б змінили в системі, бо це інше мислення, інша ментальність, це відкритість до нових технологій.
Які три уроки нам варто вивчити після перемоги України?
Непростий урок, але нам треба позбутися відчуття другосортності, низьковартості та наївності. Це ставлення українців до самих себе, до країни, це вміння позиціонувати себе достойно. Я маю надію, що з нашою перемогою це стане на своє місце. Дуже задоволений, що світ дізнався, де Україна знаходиться і хто ми є. Ми маємо позбутися відчуття меншовартості, побудувати інше позиціонування України, як держави, як нації у світі, позбутися наївності і очікування, що всі нам допоможуть, ми всім потрібні і нічого не трапиться.
Ми маємо стати самостійними, покладатися лише на себе. Ми й зараз це доводимо на фронті. Багато хто порівнює нас з Ізраїлем і те, як вони живуть. Можливо, в цьому є сенс – спершу переживати за звичайного солдата, українця, громадянина, а потім вже за решту світу, за те, чи ми їх нагодуємо, чи ні та чи прийде звідкись якась міфічна допомога…
Врешті-решт, ми маємо виконувати щоденну роботу із відбудови економіки, перебудови державних органів, боротися з корупцією, яку ми 30 років ростили, як ракову пухлину. Це і буде прогресом – нам почнуть довіряти, інвестувати гроші, давати кредити під низькі відсотки, будувати заводи, бо будуть знати, що тут не крадуть. Це річ непроста, але цілком можлива та досяжна… Наш найближчий сусід на Заході – Польща, довела це на практиці.
