Пропонуємо ознайомитись з новинами за травень 2022 року:
1. Чи може працівник, який отримав статус біженця в іншій країні, продовжувати перебувати в трудових відносинах з підприємством? Чи має право підприємство звільнити такого працівника?
Законодавством про працю не передбачено, що працівник зобов`язаний повідомляти роботодавцю про своє місцезнаходження та отримання статусу біженця або визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту.
Зважаючи на надскладну ситуацію на території України працівники, які не виходять на роботу внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, або ті, які не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважної причини.
У випадку, якщо робота може виконуватися дистанційно, працівник може продовжувати виконувати свої трудові обов’язки з відповідною оплатою.
Якщо з працівником відсутній зв’язок, до з’ясування причин і обставин його відсутності, за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення захисту прав працівників)» від 12.05.2022 № 2253-ІХ
27 травня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення захисту прав працівників)» від 12.05.2022 № 2253-ІХ (законопроект від 18.03.2021 № 5266, далі — Закон № 2253).
Закон № 2253 вносить зміни до КЗпП, Господарського Кодексу, Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII, Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР, Закону України «Про соціальний діалог в Україні» від 23.12.2010 № 2862-VI та Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI.
Законом передбачається - у сфері колективно-договірного регулювання:
- можливість укладення колективного договору фізичною особою, яка використовує найману працю (на сьогодні – лише у юридичних особах);
- обов’язок роботодавця ознайомлювати працівників з текстом колективного договору, змінами і доповненнями до нього;
- обов’язок сторін забезпечити безперешкодний доступ до тексту договору, можливість його копіювання;
- обов’язок сторін колективної угоди інформувати про її укладення та внесення до неї змін безпосередньо заінтересованих у цьому суб’єктів;
- поширення дії галузевої угоди на усіх роботодавців відповідної галузі;
- встановлення штрафу за ненадання інформації працівнику про укладення колективного договору, внесення до нього змін, а також дисциплінарну відповідальність;
- встановлення строку дії умов колективного договору не менше року в разі реорганізації, зміни власника юридичної особи, відокремленого структурного підрозділу юридичної особи. Колективний договір зберігає чинність протягом усього строку проведення ліквідації роботодавця.
- привести норми національного законодавства у відповідність із міжнародним в частині ведення переговорів на добровільній основі.
Аби не допустити дискримінацію у сфері трудових правовідносин:
- забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з підстав, не передбачених законом;
- врегульовано окремі питання щодо недопущення дискримінації в оголошеннях з працевлаштування, зокрема, забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання;
- надання права особам, що зазнали дискримінації звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Щодо масових звільнень:
- уточнено положення законодавства у частині визначення ознак того, що є масовим вивільненням працівників з ініціативи роботодавця та як роботодавець здійснює повідомлення про масове вивільнення, проводить консультації з профспілковими представниками перед масовими звільненнями працівників;
- уточняється, що масовим вивільненням з ініціативи роботодавця протягом одного місяця є:
- вивільнення 10 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 20 до 100;
- вивільнення 10 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 101 до 300;
- вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 301 до 1000;
- вивільнення 3 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 1001 і більше;
- встановлюється зобов’язання для роботодавців надавати повідомлення щодо запланованого масового звільнення профспілковому представнику та посилюється відповідальність за порушення порядку повідомлення роботодавцем профспілок про масове звільнення.
Джерело: За матеріалами "Голос України" - газета Верховної Ради України
3. Порядок працевлаштування внутрішньо переміщених осіб
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщені особи – це особи, які є громадянами України, іноземцями або особами без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах і мають право на постійне проживання в Україні, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Тобто вони залишаються у країні, але перебувають за межами міста, де працювали. Законодавством дозволяється працевлаштування внутрішньо переміщених осіб на загальних підставах.
Однак, умови працевлаштування залежатимуть від того, чи має кандидат на працевлаштування трудову книжку. Часто в ній відсутній запис про звільнення з попереднього місця роботи через бойові дії, а лише запис про прийняття на роботу. Згідно п. 4 ст.7 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання, може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин із підтвердженням відправлення такої заяви роботодавцю рекомендованим листом.
Якщо припинити трудові відносини неможливо в порядку, встановленому законодавством про працю, їх припиняють у судовому порядку. Рішення суду разом з трудовою надається роботодавцю, це й буде підставою для прийняття особи на основне місце роботи. Проте, поки працівник не звільнений за основним місцем роботи, його працевлаштування може відбуватися лише шляхом прийняття за сумісництвом та оформленням відповідного трудового договору. Такий трудовий договір може бути укладено як строковий так і безстроковий.
Для державних службовців і працівників державних підприємств установлені обмеження на роботу за сумісництвом. Проте обмежень чи заборон щодо переведення на рівнозначну посаду державної служби в умовах дії воєнного стану законодавством не передбачено. Переведення на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому чи іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), здійснюється на загальних підставах відповідно до ст. 41 Закону України «Про державну службу».
Переселенцю, який має намір працевлаштуватися за новим місцем свого фактичного проживання, але не має на руках оригіналу трудової книжки та у зв’язку з відсутністю доступу до неї внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де він працював, забезпечена можливість отримання дубліката трудової книжки за новим місцем роботи згідно п. 5.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.
З 10 червня 2021 року трудова діяльність працівника обліковується в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі відновлення доступу до трудової книжки, записи з дубліката про періоди роботи переносяться до оригіналу. На дублікаті вноситься запис: «Дублікат анульовано», що посвідчується печаткою роботодавця за останнім місцем роботи працівника, а дублікат повертається його власнику.
4. Законодавчі зміни: як регулюються трудові відносини в умовах воєнного часу
6 травня 2022 року Президентом України підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану».
З початком повномасштабної війни в Україні чимало українців втратили робочі місця, багато українських співгромадян не мають документів, які підтверджують трудову діяльність. Які зміни, відповідно до нового Закону, чекають на сферу зайнятості?
Щодо набуття статусу безробітного
Статус безробітного надається громадянам з першого дня реєстрації за їх особистою заявою без вимог до наявності підходящої роботи.
Щодо внутрішньо переміщених осіб
На час дії воєнного стану внутрішньо переміщеним особам надаватиметься статус безробітного без застосування звичайних вимог. Внутрішньо переміщені особи, які не розірвали трудові відносини, зможуть також зареєструватися. Припинити трудовий договір вони можуть в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім'я роботодавця. Зі свого боку центр зайнятості має повідомити про це роботодавця, Пенсійний фонд та територіальний орган Державної податкової служби будь-яким засобом комунікації. Датою звільнення вважатиметься наступний день після подання такої заяви.
Щодо допомоги по безробіттю
Нарахування виплат допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування клієнтом центру зайнятості, якщо він не рідше ніж раз на 30 календарних днів підтверджуватиме намір перебувати в статусі будь-якими засобами комунікації, зокрема електронними.
Максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру 1,5 мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто – 9 750 гривень.
Виплата допомоги припиняється в разі, якщо безробітний понад 30 днів перебуває за кордоном.
Розмір допомоги для внутрішньо переміщених осіб встановлюється на підставі відомостей, наявних в державних реєстрах, а також податкової звітності за останній звітний період - IV квартал 2021 року або річної звітності за 2021 рік.
Щодо дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства
Відтепер роботодавець може подати заяву на отримання чи продовження дії дозволу на застосування праці іноземців чи осіб без громадянства будь-яким засобом комунікації. Видача та продовження дозволів для громадян росії , Білорусі (за необхідності – інших держав) здійснюється за погодженням з регіональними органами Служби безпеки України.
Окремо в Законі прописано особливості отримання допомоги по частковому безробіттю на період воєнного часу та започаткування власної справи за сприяння служби зайнятості.
5. Якщо мобілізованого працівника визнано безвісти зниклим, чи повинен при цьому роботодавець продовжувати виплату середнього заробітку?
Відповідно до ст.119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Місце роботи та середній заробіток зберігаються за працівниками, які визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік незалежно від строку появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
