Задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій у разі неоднакового тлумачення податкових норм у ПКУ закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків. Утім, нерідко за наявності колізій норм права податкові органи тлумачать законодавство не на користь платників податків.

Верховний Суд, не погоджуючись із такою позицією податкових органів, висловив наступні правові висновки:

  1. Серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, - рішення приймається на користь платника податків.
  2. Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів.
  3. Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
  4. Щобільше, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника почуватися захищеним, а і відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
  5. Отже, у випадку колізії норм податкового законодавства чи у випадку можливості неоднакового трактування норм – рішення повинне прийматися на користь платника податків.

Більш детально можна ознайомитись з даною позицією у Постанові Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 380/671/20.