Супровід справ у судах вимагає знань процесу та судової практики, причому не лише теоретичних. Часом практичні знання процесу та останньої практики Верховного Суду (ВС) відіграють вирішальну роль у виграші податкових спорів.

Які ж є практичні нюанси представицтва інтересів клієнтів у спорах приватноправового характеру?

Можливість представництва в судах лише адвокатами, за винятком деяких випадків, призводить до того, що іноді юристи намагаються зайти в процес, обґрунтувавши малозначність справи. При цьому необхідно пам’ятати, що у такому випадку згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення у справах незначної складності не підлягають оскарженню у касаційному порядку. Таким чином, у разі вирішення справи на користь податкового органу в суді апеляційної інстанції можливість оскарження до Верховного Суду може бути обмежена.

В умовах значної завантаженості справами суддів Верховного Суду важливо не просто знати практику, а постійно її відстежувати. Ухвалюється багато постанов, практика розвивається і часом навіть усталені позиції змінюються, отже, важливо йти в ногу з практикою.

Недопуск до перевірки

До прикладу, цікаво розвивалась практика щодо арешту майна у разі недопуску до податкової перевірки. В останніх справах суди відмовляють податковим органам у підтвердженні обґрунтованості адміністративного арешту майна з підстав пропуску 96-годинного строку для підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна. Зокрема, у постанові від 10 липня 2020 року у справі № 820/1508/17 ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги контролюючого органу не підлягають задоволенню, оскільки з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна відповідача минуло 96 годин, встановлених даткового обмеження, що передбачене підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України.

Подібна позиція була підтримана ВС у складі колегії суддів КАС і в справах № 520/11050/18 (постанова від 27 серпня 2019 року), № 520/9866/18 (постанова від 27 серпня 2019 року), № 140/2485/18 (постанова від 18 листопада 2019 року).

Напрацювати практику

Найкраще, звичайно, практику створювати самостійно, беручись за кейси, в яких ще немає позицій Верховного Суду, та отримуючи прецедентні судові рішення.

Так, одним із прикладів прецедентної для всього бізнесу практики є справа № 826/21951/15, в якій платник податків довів своє право на застосування положень угоди про уникнення подвійного оподаткування. ВС у складі колегії суддів КАС у постанові від 10 листопада 2020 року підтримав позицію заявника та дійшов висновку, що останній мав право включити до складу витрат суми роялті, що нараховуються на користь резидента США — пов’язаної особи у повному обсязі та без урахування 4-відсоткового податкового обмеження, що передбачене підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України.

Ця справа підтверджує, крім того, успішну можливість застосування такого превентивного інструменту захисту —оскарження індивідуальних податкових консультацій (ІПК). Аби не очікувати, що те чи інше питання з’явиться у висновках акта перевірки, платники податків мають можливість подати запит на отримання ІПК і у разі непогодження із висновками — оскаржити таку ІПК у суді. До речі, судовий збір за такий позов розраховуватиметься як за спір немайнового характеру та становитиме два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У будь-якому випадку кожен спір потрібно розбирати окремо і готувати стра- тегію захисту. У допомогу до цього можуть бути інструменти, які досить активно використовуються сторонами податкових спорів (причому як платниками податків, так і податковими органами), — допит свідків та судова експертиза.

Допит свідків та експертизи

У таких категоріях податкових спорів, як щодо підтвердження реальності операцій, дотримання вимог бухгалтерських стандартів, спорів з трансфертного ціноутворення, показання свідків як засіб доказування може бути досить допоміжним. Наприклад, у справі № 822/3002/15 на підтвердження реальності операцій під час судового розгляду був допитаний директор контрагентів позивача, на що колегія суддів ВС відзначила, що судами у повному обсязі було досліджено зміст правовідносин, завершеність яких підтверджена не тільки поясненнями платника (позивача у справі), а також його контрагентом (постанова ВС у складі колегії суддів КАС від 10 вересня 2020 року).

Допит свідків важливий і у разі наявності спору щодо правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій, даних тощо. Так, бухгалтери чи фінансові директори в ході допитів можуть підтвердити як правильність підходу платника податків, так і наявність помилок з боку перевіряючих, що ілюструє справа № 816/506/17. Свідок, яка станом на момент проведення перевірки обіймала посаду головного бухгалтера, повідомила, що має місце помилка ревізора, оскільки по рахунку 704 «Вирахування з доходу» підприємством упродовж періоду січня-вересня 2016 року відображено операції з повернення реалізованої продукції. У свою чергу, інспектором при проведенні перевірки відомостей по рахунку 704 було помилково зменшено доходи на суму податку на додану вартість, включеного до ціни таких товарів, а не на суму собівартості повернених товарів (постанова ВС у складі колегії суддів КАС від 3 березня 2020 року).

Якщо ж вирішення податкового спору потребує для з’ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, то варто не очікувати ініціативи суддів, а самостійно заявляти клопотання про призначення експертизи (стаття 102 Кодексу адміністративного судочинства України) або ж подати висновок експерта, складений на замовлення учасника справи (стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України).

До прикладу, справу № 826/26522/15 з посиланням на висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було вирішено на користь платника податків (постанова ВС у складі колегії суддів КАС від 18 червня 2020 року).

Не варто забувати й про процесуальну можливість відшкодувати витрати на правову допомогу. Остання практика судів усіх інстанцій підтверджує можливість відшкодування витрат за умови подання належно оформлених підтверджуючих документів.

На практиці ж, попри покладення обов’язку щодо доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності на податкові органи, забезпечення виграшу в суді можливе лише за умови активної участі в процесі, застосування всіх можливих правових інструментів та підготовки потужної доказової бази.

Наталія Мусієнко, адвокат практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine