Аналізуючи положення чинного законодавства України, включаючи Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Цивільний кодекс Країни, а також міжнародні стандарти бухгалтерського обліку («МСБО»), які застосував платник податків, Верховний Суд України зробив наступні висновки:

                           i.          Висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що від'ємна курсова різниця, отримана в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов'язання по виплаті дивідендів, виникає об'єктивно поза волею платника податків та є витратами платника податків в результаті збільшення розміру його зобов'язання в гривневому еквіваленті, є такими, що не відповідають положенням чинного законодавства;

 

                          ii.          Рішення загальних зборів платника податків про виплату дивідендів за офіційним курсом Національного банку України на дату прийняття такого рішення не може змінювати визначений порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті;

 

                         iii.          Положення МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» застосовуються, зокрема, з метою обліку операцій та залишків в іноземних валютах або при переведенні результатів та фінансового стану суб'єкта господарювання у валюту подання, тому, оскільки зобов'язання з виплати дивідендів визначено в функціональній валюті (гривні), такі операції не можуть бути віднесені до операцій в іноземній валюті;

 

                        iv.          Надлишкові витрати, пов'язані з курсовими різницями у зв'язку з рішенням платника податків виплатити дивіденди за офіційним курсом Національного банку України на дату прийняття такого рішення, не можуть бути віднесені до складу витрат, що призводять до зменшення об’єкту оподаткування для цілей ПнП.

Денис Пишнюк, старший консультант КПМГ Україна