Справа 1

Згідно з фактичними обставинами справи № 826/13953/15 постійне представництво резидента Кіпру протягом 2013-2015 років отримало фінансування від материнської компанії у розмірі 22 мільйони доларів США і не включило відповідну суму фінансування в дохід.

Під час податкової перевірки податкові органи дійшли висновку, що фінансування, отримане постійним представництвом, мало бути включено до складу доходу. Однак, суди першої та апеляційної інстанції підтримали платника податків та скасували податкові повідомлення-рішення, аргументуючи це тим, що фінансування представництва є внутрішньою операцією в межах однієї юридичної особи, що не призводить до виникнення доходу у представництва.

В свою чергу, Верховний Суд України («ВСУ») своїм рішенням від 26 лютого 2019 року надіслав справу на новий розгляд для встановлення наступних обставин:

- Чи відповідає діяльність представництва (як фактична, так і дозволена установчими документами) основній діяльності материнської компанії – резидента Кіпру?

- Чи використовувало представництво отримане фінансування для покриття витрат діяльності материнської компанії в Україні?

- Які були цілі та результати діяльності представництва в Україні?

ВСУ вказав, що дослідження цих питань є необхідним для цілей визнання фінансування, отриманого постійним представництвом, доходом такого представництва.

Справа 2

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-16434/12/2670 від 21 січня 2019 року суд встановив, що фінансування, отримане представництвом, має включатися до його доходу. Зокрема, було встановлено, що:

- Представництво нерезидента не може користуватися пільгами, передбаченими Податковим кодексом України («ПКУ») та угодою про уникнення подвійного оподаткування (зокрема, положеннями, які передбачають, що діяльність зі збирання інформації для нерезидента не призводить до виникнення постійного представництва), оскільки діяльність зі збору та продажу інформації є основним видом діяльності головної компанії.

Тому діяльність представництва слід вважати постійною в розумінні ПКУ.

- ПКУ прирівнює представництва нерезидентів до окремих платників податку на прибуток, тому фінансування надане головною компанією представництву, слід включати до його доходу.

Звертаємо Вашу увагу, що рішення судів попередніх інстанцій свідчать, що доводи про те, що фінансування представництва є внутрішньою операцією в межах однієї юридичної особи, що не призводить до виникнення доходу представництва.

Цікавою обставиною в цій справі є те, що рішення суду ґрунтувалося на рекомендаціях рішення ВСУ, яким вказану справу було надіслано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, можна зробити висновок, що з метою визнання фінансування, отриманого постійними представництвами, таким, що визнається доходом представництва, суди зважають на наступні моменти:

- Чи є представництво окремим платником податку на прибуток в розумінні Податкового кодексу України;

- Також, має бути встановлена суть фінансування, отриманого представництвами (з якою метою надавалося фінансування та які результати діяльності представництва були отримані у зв’язку з таким фінансуванням).