Джерело: Журнал "Бізнес"

За результатами опитування KPMG, проведеного серед керівників українських компаній, трьома основними факторами, що стримують зростання бізнесу, є кадровий дефіцит (50,91%), нові технології (46,34%) та регуляторні ризики (46,0%). Що стоїть за страхами топ-менеджерів і як впоратися з цими викликами?

Нестача кадрів і операційні ризики

Основними причинами кадрового “провалу” в Україні стали демографічна криза 1990-х років і трудова міграція. Брак кадрів підсилює операційні ризики для компаній, оскільки чим менше кваліфікованих співробітників, тим вищий ризик різного роду помилок і збитків. Для утримання працівників необхідно знайти баланс між рівнем зарплат і нематеріальною мотивацією. Слід враховувати ринковий рівень зарплат і поточну інфляцію. Важливо надати працівникам можливість розвиватися всередині компанії, показувати їм перспективи кар’єрного зростання. В KPMG ми проводимо внутрішні опитування для вимірювання рівня задоволеності персоналу, впроваджуємо гнучкий графік роботи і можливість працювати віддалено. В умовах кадрового дефіциту потрібно вибудовувати ефективні внутрішні процеси, корпоративну структуру. Наприклад, багато українських компаній не лише не мають такого підрозділу, як внутрішній аудит, а взагалі не вважають його необхідним. А це підвищує ризики збитків.

Штучний інтелект як виклик

Брак кадрів змушує компанії замислюватися про впровадження автоматизації. Приклади застосування штучного інтелекту в Україні поки можна перерахувати по пальцях, оскільки цей процес вимагає значних інвестицій часу та грошей. Але в довгостроковій перспективі компанії все активніше впроваджуватимуть нові технології та штучний інтелект. Це дасть поштовх до появи нових професій, які прийдуть на заміну існуючим. Тому компаніям уже зараз необхідно прогнозувати такі сценарії та починати поступову професійну перепідготовку персоналу. Крім того, щоб бути успішними в сучасному світі, керівникам важливо відстежувати глобальні тренди, а не фокусуватися на локальних операційних проблемах. Ігнорування світових трендів призводить до того, що бізнес не відчуває “глибини” ризику, який може нести глобальний ринок, а саме ризику кардинальної трансформації галузі, в якій працює бізнес.

На мою думку, впровадження нових технологій буде посилювати і ризики кіберзагроз, які український бізнес часто недооцінює. Це може бути пов’язано з тим, що рівень автоматизації в нашій країні значно поступається показнику розвинених країн, а кейси кібератак не мали таких катастрофічних наслідків для репутації бізнесу та рівня довіри споживачів, як на Заході.

Рівень захисту персональних даних в Україні досить низький: немає жорстких вимог щодо захисту персональних даних. З цієї причини наслідки втрати даних для українського бізнесу не такі руйнівні з точки зору репутаційних і фінансових ризиків. Тоді як для західних компаній вони можуть бути нищівними, аж до вимушеного виходу компанії з ринку. У нашій країні практично не проводяться розслідування, пов’язані з витоком даних. Загальний рівень культури IT-безпеки і відповідальності набагато нижчий, ніж в Європі. Але в міру зростання професійності світових хакерів українські архаїчні IT-системи ставатимуть все вразливішими, тому не варто “закривати очі” на цей ризик. Керівники великих західних компаній зараз все частіше відносять кібербезпеку до переліку стратегічних функцій і особисто очолюють впровадження цифрових рішень і управління даними. На мій погляд, цю практику варто використовувати і в Україні.

Регуляторний тиск

В Україні прийнято вважати, що регуляторне середовище є “важким тягарем”. В ЄС і США бізнес звик вважати його чимось само собою зрозумілим. Прикладом може стати введення у травні цього року нового регламенту GDPR. Умовно кажучи, якщо українські керівники ставлять собі питання: “Як нам знизити тиск регулятора?”, то їхні закордонні колеги частіше задаються питанням: “Як ми можемо виконати вимоги якнайефективніше?”.

Так, Україна поки не в числі країн, що лідирують за легкістю ведення бізнесу в світі. Це факт. Але чесне ведення бізнесу дозволяє ефективно вибудовувати діалог з органами державної влади, сприяє залученню інвестицій та формує репутацію країни в цілому.