Джерело: Finance.ua

І хоча банківський сектор показує відновлення після кризи, проблемні кредити можуть стати одним з факторів стримування його зростання та досягнення показників, закладених НБУ в стратегії розвитку банків.

За підсумками 2017 року і першого кварталу 2018-го, як у комерційних, так і у державних банках ми бачимо стабілізацію ситуації. У фінустанов є хороша ліквідність і ресурси для нарощування обсягів кредитування.

Однак такі напрямки, як рітейл і корпоративний бізнес в сегменті МСБ все ще залишаються недокредитованими.

У цілому, частка кредитів в роздрібному сегменті у ВВП України становить 3%. Тоді як, наприклад, у Польщі, 35%.

Це означає, що банківська система має величезний потенціал для зростання і при сприятливій кон’юнктурі ринку може досягти прогнозних показників, які закладені в стратегії розвитку банківського сектору України до 2022 року. Але висока частка проблемної заборгованості, особливо в домінуючих на ринку держбанках, залишається серйозною проблемою для банківського сектору.

Девальвація негативно вплинула на доходи клієнтів банків, особливо для тих, хто залучав кредити у валюті, що і призвело до збільшення проблемних кредитів (NPL).

Для банківського сектору, який ще не повністю відновився після кризи 2008 року, це стало одним із значимих негативних факторів.

Крім девальвації, на збільшення частки проблемних активів у банках вплинули такі фактори, як анексія Криму, конфлікт на Сході України, закриття ринку Росії, спад економічної активності і, відповідно, спад споживчої спроможності.

Оптимальним розв’язанням цієї проблеми міг би стати розвиток вторинного ринку купівлі проблемних кредитів, а для державних банків – створення так званого Bad bank, тобто окремого банку, якому держбанки банки будуть передавати в управління проблемні активи, або компаній з управління такими активами з аналогічними функціями.

Це міжнародна практика. Такий підхід вже не перший рік обговорюється в уряді, проте буксує через відсутність відповідної інфраструктури.

Для створення інституту Bad bank необхідно ухвалення відповідного законодавчого регулювання, створення механізму переведення поганих активів в цей банк і т. д.

Крім того, крім активів, банки повинні будуть передавати ще й пасиви. Проте чіткого розуміння, які це мають бути пасиви і хто їх повинен фінансувати – державні банки чи бюджет – немає ані у банків, ані у регулятора.

Альтернативою може стати повна передача повноважень з вирішення кейсів з поганими активами безпосередньо самим банкам, а також визначення топ-менеджментом банків чітких цілей (KPI) щодо зменшення частки таких активів у портфелі.

Однак у цьому випадку, крім політичної волі, повинні бути інструменти, що допомагають менеджменту приймати рішення як щодо реструктуризації, так і щодо реалізації проблемних активів.

Варто зазначити, що закон про фінансову реструктуризацію не дав того ефекту, який від нього очікували.

Він не може бути застосований до Приватбанку, де понад 90% проблемної заборгованості – це кредити пов’язаних осіб. Відповідно, це питання є більше політичним.

В Укргазбанку частка проблемних кредитів не настільки велика, установа успішно справляється з перевищенням поганих кредитів у портфелі.

Єдиний банк, який здійснює реструктуризацію за згаданим вище законом – це Ощадбанк. У 2017 році фінустанова реструктуризувала заборгованість на 4 млрд грн, і можна сподіватися, що в цьому році зможе реструктурувати ще більше поганих кредитів.

Це свідчить про те, що в українських реаліях цей закон не може бути універсальним і масово застосовуватися до банків, але він все ж таки може частково зменшити частку поганих активів в банках.

Важливим етапом для подолання проблеми непрацюючих кредитів в українській банківській системі є також зміна традицій судової практики.

В Україні найчастіше при спробі банків стягнути борг з клієнта суди стають на бік компаній, а банки зазнають збитків.

Одним з важливих факторів розвитку вторинного ринку проблемних активів є створення на них попиту з боку локальних гравців, а також прихід на цей ринок великих міжнародних гравців.

Відомо, що зараз такий інтерес є у низки зарубіжних компаній. Але для них важливими умовами роботи на ринку є прозорість і чітке розуміння процесів стягнення, управління та подальшої реалізації активів.

Врегулювання цих факторів стане запорукою для успішного функціонування вторинного ринку проблемних активів.

 

Підпишіться на розсилку новин KPMG в Україні. 

Підпишіться на нашу сторінку Facebook.