Захист права власності у спорах з прокуратурою

Захист права власності у спорах з прокуратурою

1000

Захист права власності у спорах з прокуратурою

Останнім часом у судах істотно збільшилася кількість суперечок щодо права власності, позивачами в яких виступають органи прокуратури.

Одними з найбільш типових позовів є:

  1. Визнання недійсними рішень про надання в оренду або продажу нерухомості.
  2. Визнання недійсними договорів оренди або купівлі-продажу відповідної нерухомості.
  3. Витребування майна з незаконного володіння на користь держави чи органу місцевого самоврядування.

Незважаючи на те, що аргументи по суті спору можуть істотно варіюватися від справи до справи, контраргументи, що оскаржують процесуальні підстави участі прокуратури в спорі, є досить загальними. Отже, розгляньмо їх більш детально.

Позовна давність

У першу чергу, варто проаналізувати, коли уповноважений орган або прокуратура, що виступає від його імені, дізналися про можливе порушення.

Розглядаючи приватно-правові спори за участю прокуратури, Велика палата («ВП») виділила випадки, в яких термін позовної давності повинен обчислюватися не від дати, коли про порушення свого права дізнався орган, право якого порушено, а від дати, коли про порушення відповідних прав дізнався прокурор.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 ВП зазначила, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, дізнався або міг дізнатися прокурор, в таких випадках: 1) прокурор дізнався або мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів раніше, аніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції; 2) прокурор звертається до суду в разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту таких інтересів.

Отже, слід звертати увагу на те, коли уповноважений орган або прокуратура отримали об'єктивну можливість дізнатися про порушення.

По відношенню до органів державної влади та місцевого самоврядування особливе значення набуває презумпція обов'язку особи знати стан своїх майнових прав і обов'язок держави бути ефективною у контролі.

Наприклад, оцінюючи об'єктивну можливість держави в особі КМУ дізнатися про порушення права власності на земельну ділянку, КХС у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 911/3721/16 зазначив, що держава в особі утворених ним органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за дотриманням земельного законодавства України, за умови належного виконання покладених на них державою функцій, могла і повинна була б знати про порушення права власності держави на землю з моменту вчинення відповідного порушення.

Ці правові позиції можна використовувати для клопотання про застосування позовної давності.

Представництво прокуратурою

Також, в кожному такому спорі, виникає питання, чи має право прокуратура здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.

Роз'яснюючи відповідні положення, КХC у постанові від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/990/19 (п.п. 32-36) зробив такі висновки.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці, що спрямована ним на захист інтересів держави, яка, однак, є неналежною. «Неналежний захист» може бути визначений з урахуванням встановленого порядку захисту інтересів держави, який передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як правило, в кожному такому випадку прокурор повинен надати причини, які перешкоджають захисту інтересів держави відповідним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Однак в одній зі своїх останніх постанов від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 ВП дещо уточнила відповідний підхід. Так, невживання компетентним органом заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому розумність терміну визначається судом з урахуванням того, чи вимагали інтереси держави невідкладного захисту, ступеню значущості порушення інтересів, можливості настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність органу, наявності об'єктивних причин, які перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, остання судова практика надає органам прокуратури навіть більше простору для успішного обґрунтування необхідності своєї участі в приватних спорах.

Особливості спорів щодо земель водного фонду

Варто звернути увагу, що зазначені вище аргументи не можна застосовувати щодо всіх об'єктів нерухомості.

Зокрема, ВП в постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1 684/14-ц встановила, що заволодіння земельними ділянками водного фонду є триваючим правопорушенням, а тому з подібним позовом прокурори можуть звертатися без будь-яких часових обмежень.

Крім того, щодо незаконного заволодіння землями водного фонду, ВП дійшла висновку, що заволодіння приватними особами землями водного фонду, всупереч вимогам Земельного кодексу України неможливо.

Таким чином, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України має розглядатися як порушення права власності, що не пов'язане з позбавленням володіння. В такому випадку негаторний позов може бути заявлений впродовж всього часу продовження порушення прав законного власника відповідної земельної ділянки водного фонду.

Практика ЄСПЛ

У будь-якому випадку, не варто забувати, що судам також необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини («ЄСПЛ»), яка інтерпретує положення Конвенції про захист прав людини і основних свобод («Конвенції»).

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції («Протокол»), кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Як наголошується в постанові КХС у справі № 905/1717/18 від 4 вересня 2019 року, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходів втручання в право людини на мирне володіння майном:

  • чи законне втручання;   
  • чи переслідує воно суспільний інтерес;   
  • чи є воно пропорційним.   

Відповідно, національні суди також повинні проаналізувати ці критерії, розглядаючи спори про позбавлення приватної особи права власності.

Також застосовуючи практику ЄСПЛ, КХС у постанові від 19 червня 2019 року № 911/4000/15 зазначив, що споживач послуг органу місцевого самоврядування законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті в межах компетенції. У зв'язку з цим, з огляду на те, що право оренди було набуте відповідачем в спорі в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за зазначені процедури не може покладатися на підприємця, який розраховував на їх приналежність і легітимність.

Таким чином, незважаючи на те, що загальний нагляд вже давно не входить до повноважень органів прокуратури, вони все ще активно контролюють приватно-правові відносини, що створює нові проблеми і неоднозначності в судовій практиці. Відповідно, власникам майна, придбаного у органів державної влади або місцевого самоврядування, необхідно залишатися дуже уважними.

Олександр Руденко, радник KPMG Law Ukraine

Юлія Підлісна, старша юристка KPMG Law Ukraine

© 2024 KPMG означає ТОВ "КПМГ-Україна", ПрАТ "КПМГ Аудит" та АО "КПМГ ПРАВО", компанії, зареєстровані згідно із законодавством України; члени глобальної організації незалежних фірм KPMG, що входять до KPMG International Limited, приватної англійської компанії з відповідальністю, обмеженою гарантіями своїх учасників. Всі права захищені.


Щоб отримати докладнішу інформацію про структуру глобальної організації KPMG, відвідайте https://kpmg.com/governance.

KPMG у соцмережах

Мій профіль

Першокласний контент, персоналізований для вас.