1. За яких умов неістотні недоліки у документах не є підставою для невизнання господарської операції

Відповідно до п. 44.1 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

 Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

 Зокрема п. 44.2 ПКУ встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

 Платники податку, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПКУ.

 Такі платники податку при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з абзацом одинадцятим ст. 1 Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

 Частинами першою та другою ст. 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Джерело: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП.

2. Чи оподатковується ПДФО вартість спец одягу чи взуття та інших ЗІЗ, наданих роботодавцем у тимчасове користування працівнику, та не повернутих таким працівником при звільненні?

Якщо працівник, який припинає трудові відносини з працедавцем, не повертає йому спеціальний (у тому числі формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то вартість такого майна включається до складу місячного оподатковуваного доходу.

Так, відповідно до п.п. 165.1.9 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 ПКУ).

Джерело: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП.

3. Порядок оподаткування ПДВ з операцій постачання інжинірингових послуг для об’єкта нерухомості, розташованого на митній території України

Згідно з пп.«б» п.185.1 ст.185 р.V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Місцем постачання послуг, перерахованих в п.186.3 ПКУ, зокрема, інжинірингових послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до пп.14.1.85 ПКУ інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов’язаних із такими послугами (роботами).

Отже, перелік інжинірингових послуг обмежено переліком, визначеним пп.14.1.85 ПКУ, незалежно від наявності більш широких визначень цього терміну іншими юридично-правовими актами, а тому з метою застосування норм р.V ПКУ до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

  • в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проєктних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів;
  • стосовно об’єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об’єктів;
  • під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт - надання консультацій та авторський нагляд. При цьому самі монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з пп.14.1.85 ПКУ під визначення терміну «інжиніринг» не підпадають.

Отже, операція з постачання платником ПДВ резиденту інжинірингових послуг, які відповідають визначенню, наданому в пп.14.1.85 ПКУ, підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх на митній території України.

У разі, якщо постачання платником ПДВ інжинірингових послуг, які відповідають визначенню, наданому в пп.14.1.85 ПКУ, здійснюється нерезиденту, то така операція не підпадає під визначення об’єкта оподаткування, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх за межами митної території України.

Інжинірингові послуги для об’єкта нерухомості, розташованого на митній території України, які не увійшли до переліку, визначеного у пп.14.1.85 ПКУ, є об’єктом оподаткування ПДВ, а місце їх постачання визначається за правилами, встановленими пп.«в» пп.186.2.2 ПКУ.

Так, пп.186.2.2 ПКУ визначено, що місцем постачання інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна у тому числі, що будується, є фактичне місцезнаходження нерухомого майна у тому числі, що будується.

Джерело: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП. 

4. Порядок ведення обліку товарних запасів ФОПами

З 26 листопада набирає чинності наказ Мінфіну від 03.09.2021 р. № 496, яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку.

Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на ФОПів, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого ФОП.

 Нагадуємо, обов'язок вести облік товарних запасів поширюється на ФОПів:
       на загальній системі оподаткування;
       єдинників - платників ПДВ;
       єдинників, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що
       підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення,
       ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного
       каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. 

Наказом № 496 визначно, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку. 

ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об’єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об’єктом) на підставі первинних документів, виданих на окреме місце продажу (господарський об’єкт), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів та копій первинних документів, які підтверджують отримання товарів ФОП. Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів та копії первинних документів на отримання товарів ФОП є невід’ємною частиною такого обліку.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Під час ведення обліку товарних запасів в електронній формі ФОП обирає на власний розсуд програмний формат та метод внесення інформації до Форми обліку з дотриманням вимог цього Порядку.

ФОП вносить до Форми обліку відомості в такому порядку:

  • у графі 1 зазначається порядковий номер рядка, в якому здійснено відповідний запис;
  • у графі 2 – дата здійснення запису;
  • у графах 3 – 6 – реквізити первинного документа (вид первинного документа, дата його
  • складання, номер первинного документа (за наявності), назва суб’єкта господарювання
  • постачальника або отримувача, його РНОКПП або ЄДРПОУ);
  • у графі 7 – загальна вартість товару відповідно до первинного документа про надходження товару;
  • у графі 8 – загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через РРО/ПРРО).

Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається:

  • продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено без застосування РРО ПРРО;
  • внутрішнє переміщення товару між належними одному й тому ж ФОП місцями продажу та/або місцями зберігання;
  • у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком.

Для ФОП, в яких виникає обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такого ФОП на дату набуття ним обов’язку щодо ведення обліку товарних запасів.

5. Підвищення адмінштрафів за податкові порушення: законопроєкт вже в Раді

17 листопада Урядом було погоджено проєкт Закону, яким пропонується внести низку змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. 

За відсутність податкового обліку, порушення порядку подання податкової звітності (крім порушень порядку подання звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ), порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, аудиторських звітів, подання яких передбачено законами України, пропонується штрафувати у розмірі від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн - 2550 грн). Зараз за ці порушення діє адмінштраф у розмірі від 85 до 170 грн. 

За повторне порушення протягом року штрафуватимуть у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн - 4250 грн). Зараз за повторне порушення штрафують у розмірі від 170 грн до 255 грн. 

Проєкт Закону зареєстровано за № 6317.  

 У разі виникнення у вас необхідності у додатковому консультуванні з вищезазначених питань, будь ласка, звертайтесь до Ірини Макаренко за телефоном: +38 044 490 55 07